спорт та діти

Фізкультурно-оздоровча робота

Фізкультурно-оздоровча робота — важлива частина педагогічного процесу. Особливого значення вона набуває у зв'язку зі зростанням навантаження на молодших школярів, збільшенням кількості хворих дітей, несприятливими екологічними умовами, гіподинамією.
Фізичне виховання спрямовується на формування навичок здорового способу життя, позитивного ставлення до фізичної культури, гігієни, спорту, на удосконалення і розвиток рухових якостей, формування правильної постави, виховання морально-вольових якостей.
Організація фізкультурно-оздоровчої роботи потребує продуманого, творчого підходу, особливо — якщо група різновікова. Вихователь має бути обізнаний зі станом здоров'я, рівнем фізичного розвитку кожного учня, і відповідно до цього регулювати навантаження. Для занять фізкультурою доцільнішим є поділ учнів на групи не за віком, а за станом здоров'я.
Найкращим шляхом оптимізації рухового режиму в ГПД в сучасних умовах є використання фізкультхвилинок (2—3 хв), фізкультпауз (10—15 хв). Такі нетривалі заняття сприяють підвищенню працездатності, знімають фізичне і емоційне напруження. До фізкультхвилинок і пауз включаються вправи для збереження зору, корекції плоскостопості, постави. Діти можуть виконувати вправи індивідуально або групами під керівництвом старших учнів. Можна виконувати вправи за малюнками або просто потанцювати під музику. Якщо в групі є килимок, можна виконувати вправи лежачи — це дуже корисно для розвантаження хребта.

 

Детальніше: Фізкультурно-оздоровча робота

Основні напрями роботи вчителя

Основні напрями роботи вчителя

Професійний

1. Постійно знайомитися з сучасними дослідженнями вчених в галузі викладання предмету «Фізична культура».

2. Знайомитися з новими зразковими і авторськими програмами з фізичної культури, концепціями навчання, їх оцінками.

3. Вивчати нову літературу по фізичній культурі та методики викладання.

4. Своєчасно підвищувати кваліфікацію на курсах для вчителів фізичної культури, організованих в інституті освіти.

5. Приймати участь на науково-практичних конференціях, конкурсах, фестивалях.

6. Відвідувати уроки колег і брати участь в обміні досвідом.

7. Періодично проводити самоаналіз своїй професійній діяльності.

8. Проводити відкриті уроки для аналізу з боку колег.

9. Організовувати кружкову і позакласну діяльність з предмету.

10. Систематично проглядати спортивні телепередачі.

11. Відвідувати семінари, конференції, організовані на різних рівнях.

Методичний

 

Детальніше: Основні напрями роботи вчителя

Чи потрібен дитині спорт?


Усі батьки мріють, щоб їхня дитина стала сильною, упевненою в своїх силах людиною, стійкою до невдач, самостійною, незалежною, наполегливою у досягненні цілей, здоровою фізично і психічно.
За статистикою, чим активніше дитина займається фізичними вправами у 5-8 років, тим менше ризик хвороб серця у майбутньому, проблем з хребтом, зайвою вагою, порушенням кровообігу (вегето-судинна дистонія). Є й психологічні плюси: спорт навчає перемагати і програвати, планувати час, дотримуватися дисципліни.
І тут постає нова проблема — проблема вибору.
Спорт чи фізкультура?
Насамперед батьки мають визначитись:
чи хочуть вони зробити з дитини спортсмена, чи просто здорову, фізично розвинену людину. Це і є різниця між професійним спортом і фізкультурою, тобто спортом заради здоров'я. Як кажуть у народі, «фізкультура лікує, а спорт руйнує». Спортом займаються заради результату, а фізкультурою — щоб бути здоровим.
Не варто ідеалізувати заняття спортом. Попри плюси, там не бракує й мінусів. Насамперед це травми, без яких не обходиться жодна спортивна кар'єра, і надмірні навантаження, що спричиняють проблеми зі здоров'ям у майбутньому. Спортивні єдиноборства (бокс, карате тощо) — це удари по голові, струси мозку; боротьба (дзюдо, вільна боротьба) — вивихи суглобів; футбол — травми ніг, важка атлетика — надмірне навантаження хребта і суглобів, слабке серце; легка атлетика — навантаження на суглоби ніг; художня гімнастика і хокей — лідери з травматизму. Проте ці проблеми виникають тоді, коли спорт заради здоров'я перетворюється у спорт заради результату. Тож батьки мають контролювати ситуацію і зробити вибір.
Натомість плавання, східна гімнастика (ушу, цигун) і танці — ідеальні види спорту для гармонійного розвитку всього організму.
Нині в заняттях спортом є ще один бік — фінансовий. В економ-клас входить футбол, плавання, волейбол, баскетбол. У бізнес-клас — танці (костюми і взуття для виступів), лижі й хокей (спорядження коштує сотні євро), теніс, кінний спорт тощо.
Втім, значні затрати для батьків починаються тоді, коли робиться вибір на користь спортивної кар'єри.
Якщо ж ви хочете, щоб малюк просто гармонійно фізично розвивався — відведіть його у спортивну секцію, фітнес-клуб, басейн. Проте в обох випадках треба все одно вибрати — вид спорту. Однак перед цим вибором слід визначитися з 2 чинниками: вік, з якого починати спортивні заняття, стан здоров'я дитини та її бажання займатися.
З якого віку можна займатися спортом?
Головне завдання батьків — не нашкодити здоров'ю дитини у прагненні його покращити, адже надмірні навантаження негативно вливають на фізичний і психологічний розвиток малюка (синдром хронічної втоми, неврози тощо). Ось що радять фахівці:
з 3-х років можна ходити на плавання (з батьками, з 7 — без), танці, дитячий фітнес, ушу;
4-5 років — теніс, єдиноборства, хокей, фігурне катання, лижі;
з 6 років — акробатика, футбол, художня гімнастика;
з 7 років — велоспорт, аеробіка, синхронне плавання;
з 8 років — волейбол, баскетбол, гольф;
з 9 років — біатлон, сноуборд, регбі;
з 10 років — легка атлетика, фехтування, кінний спорт
з 12-13 років — бокс.

Детальніше: Чи потрібен дитині спорт?

Фізичне виховання дошкільнят

Фізичне виховання дошкільнят – організований процес, спрямований на їхній фізичний розвиток, рухову, фізичну підготовку до  творчої життєдіяльності, набуття знань, умінь та навичок з фізичної культури.
     Наш дошкільний навчальний заклад має великі можливості для зміцнення здоров’я, покращення фізичного розвитку дітей, їхньої рухової активності. Саме тому, відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», «Про фізичну культуру», «Національної доктрини розвитку освіти», Базовому компоненту дошкільної освіти фізичне виховання дошкільнят,  робота в ДНЗ 
спрямована насамперед на охорону та зміцнення психічного та фізичного здоров’я дітей, підвищення захисних сил організму, виховання стійкого інтересу до рухової активності, звички до здорового способу життя.
 
    Уся навчально-виховна робота з фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку здійснюється з урахуванням стану здоров’я, самопочуття, рівня фізичного та психічного розвитку і підготовленості дітей, родинних побажань і пропозицій. Фізичне виховання в ДНЗ реалізовується шляхом проведення обов’язкових занять відповідно до розкладу та режиму, виконання фізкультурно-оздоровчих заходів. Сумарний обсяг рухової активності, що здійснюється дітьми у процесі щоденної життєдіяльності, базується на їх індивідуальних можливостях та задовольняє їх біологічну потребу в рухах.
 
   Форми фізичного виховання дітей дошкільного віку доситьрізноманітні. Це заняття фізичними вправами, рухливі ігри, ранкова гімнастика, спортивні розваги, прогулянки. Крім того, і на музичних заняттях широко застосовуються фізичні вправи, танці, елементи танців, які також сприяють вирішенню завдань фізичного виховання. У дитячому садку всіх форм фізичного виховання відведене певне місце в режимі дня. Вони пов'язані між собою, доповнюють один одного і проводяться в обов'язковому порядку.
 
     На заняттях діти виконують:
 

Детальніше: Фізичне виховання дошкільнят

0274667
Сьогодні
Вчора
За тиждень
Попередній тиждень
За місяць
Попередній місяць
Загальна
96
155
251
273342
3582
5660
274667

Ваш IP: 3.88.161.108
Дата: 2019-04-22 07:38:11
Счетчик joomla
МОН України
Управління освіти
Інфо-центр
Освіта Рівненщини
Сайт педагогів-виховників
МОН України
Реєстрація в ДНЗ
Національна дитяча гаряча лінія