Шаблоны Joomla 3 здесь: http://www.joomla3x.ru/joomla3-templates.html

Сторінка психолога


Уперта дитина поступається, лише якщо відчуває, що це правильно для неї, а не для когось іншого
Утім, як не дивною, неслухняність і впертість у майбутньому можуть виявитися…найліпшими чеснотами дитини. Річ у тім, що вперті діти само мотивовані та спрямовані на реалізацію власних цінностей, тож часто виростають лідерами. Уже змалку це надзвичайно цілісні особистості, несприйнятливі для тиску оточення й безстрашні. Вони прагнуть не вірити на слово, а все самостійно перевіряти й випробовувати на міцність. Це саме стосується і взаємин: кому вірити, за ким іти, чиєму впливу піддаватися – усе це вперта дитина вирішує і завжди вирішуватиме сама.
Дослідження свідчать, що непокірні, невгамовні, ініціативні діти, схильні ставити під сумнів авторитет інших і кидати виклик усталеним переконанням, - у дорослому віці дуже часто досягають особистого й матеріального успіху, продукують прогресивні нові ідеї, вдало розпочинають та ефективно керують власними бізнес-проектами тощо.
З огляду на це втомленим і знервованим батькам упертої дитини варто якось вдати, ніби вони дивляться у майбутнє через «чарівне» скло. Уперта дитина, якщо з нею говорити дружньо й терпляче, роз’яснювати, цікавитися її душевним станом, допомагати порадою, може швидко виправитися і змінити нікому не потрібну впертість на позитивні якості: наполегливість і завзятість.
За поміркованого, чуйного виховання вона може розвитися у яскравого підлітка, непересічну молоду людину і, зрештою, надзвичайного дорослого – справжню гордість своїх батьків.

Поради батькам
Усі ми хочемо, щоб наші діти в дорослому віці мали незалежний критичний розум, були в змозі приймати важливі рішення, керуючись власними, а не чужими інтересами, чи не так? І вперті діти можуть бути успішними в цьому за будь-кого іншого, бо від народження мають незламний внутрішній стержень. Батьки лише мають не зраджувати духовному зв’язку, яким вони пов’язані з дітьми, не піддаватися спокусі змушувати дитину будь-що підкорятися їхньому авторитету, пам’ятати, що вперті діти можуть бути справжнім скарбом – адже вони енергійні, наполегливі, радо приймають виклик і беруть на себе відповідальність.
Проте як на повсякденному рівні зберегти в дітей ці чудові якості й водночас заохотити їх до співпраці, підтримувати гармонійну атмосферу в родині?
Більшість батьків упевнені, що слухняність – необхідна якість для дітей. Проте цю думку варто піддати сумніву. Усі хочуть виховати відповідальну,помірковану, контактну, старанну дитину, здатну чинити правильно, навіть якщо це складно. Але поняття «слухняність» цього не передбачає! Порівняйте установки «Чиню правильно, бо я цього хочу» (моральність) і «Роблю щось, бо мені так кажуть» (слухняність) – відчули різницю?
Отже, слухняність не зажди є бажаною поведінкою, до якої необхідно прагнути. Позаяк інколи слухняність означає, що дитина виконує те, що їй каже хтось доросліший чи сильніший, - без запитань, усупереч переконаності у протилежному або на шкоду іншим чи самій собі. Звичайно, батьки мають наполягати на тому, щоб діти слухались, коли їхньому життю може загрожувати небезпека, - наприклад, брати за руку, переходячи вулицю, втримувати, коли ті намагаються схопити гострий край ножа або гарячу праску. Але при цьому батьки мають «хапати за руку» не дітей, а самих себе, коли йдеться про буденні речі, та пам’ятати найважливіше: слухняність є результатом довіри, а не зламної волі!
У складній ситуації зупиніться, глибоко вдихніть і нагадайте собі: «перемога» у боротьбі з дитиною означає втрату в найважливішому – у ваших добрих взаєминах.
Кожні люблячі мама й тато прагнуть дитячої довіри, що народжується зі спілкування, емоційного зв’язку, емпатії – але в жодному разі не зі сліпої слухняності з остраху покарання чи через бездумність. А крім того, розумні батьки воліють, щоб їхня дитина була внутрішньо дисциплінованою, вміла брати на себе відповідальність за свої рішення, а головне – була здатна розрізняти, хто вартий щирої довіри й захоплення, а хто – ні.
Плекайте допитливість дитини
Пам’ятайте, що вперта дитина зазвичай прагне про все дізнатися на власному досвіді, експериментально перевіряти все, про що їй кажуть. Тож якщо немає серйозної небезпеки для життя чи здоров’я дитини, варто дозволити їй отримати бажаний досвід, замість того, щоб намагатися контролювати її дії.
Не забувайте також, що вперта дитина частіше й інтенсивніше, ніж інші діти, випробовуватиме вас «на міцність» - саме так вона вчиться, опановує світ. Частіше усміхайтеся, повсякчас нагадуйте собі про психологічні особливості вашої дитини і зберігайте спокій, аби запобігти хронічній нервовій втомі та погіршенню ваших взаємин.

Запровадьте чіткі правила
Уникайте протистоянь та боротьби за владу в родині, встановлюючи певні чіткі порядки. У такому разі ви виглядатимете не диктатором, а просто виконавцем правил – таким самим, як дитина.
Уперті діти часто вирізняються загостреним відчуттям справедливості, правильності того, що відбувається. Тож у деяких ситуаціях варто апелювати саме до цієї якості дитини, звернути увагу на об’єктивну необхідність щось робити. Не наказуйте їй, а доведіть до відома: «За розкладом світло вимикаємо о 21.00. якщо ти поквапишся до ліжка – матимемо час прочитати дві казки», або «У нашому домі домашні справи завершують перед вечірнім мультфільмом, тож склади, будь ласка, свої речі та іграшки».

Виділіть сферу контролю
Уперта дитина змалку прагне до самостійності, а також до контролювання речей і процесів навколо неї. Дозвольте їй взяти на себе стільки справ і видів діяльності, скільки можливо. Дайте їй змогу відчути, що вона певною мірою незалежна і сама розпоряджається своїми справами – тоді у неї зменшиться потреба суперечити, ставати в позу. До того ж у такий спосіб дитина привчатиметься до відповідальності.
не змушуйте її зранку чистити зуби, натомість запитайте: «Що ти маєш ще зробити, перш ніж ми вирушимо до садочка?». Якщо дитина виглядає спантеличеною, нагадайте про «ранковий чарівний список» - поїсти, почистити зуби, сходити в туалет, скласти рюкзак, а відтак підсумуйте: «я бачу,що рюкзак ти вже склав, це чудово! То пригадай, що ще ти маєш зробити, окрім цього?».
Також урахуйте, що вперта дитина орієнтується насамперед на свої відчуття, зокрема й тілесні, і діє відповідно до них. Дайте їй право розпоряджатися власним тілом, а конфліктні моменти перетворюйте на конструктивне опанування дитиною нового досвіду.
Надворі стало прохолодніше, а дитина не хоче одягати куртку. Зверніться до неї без суворості і тиску: «То ти не хочеш надягати куртку?я свою т очно надягну, бо на вулиці дуже холодно. Звісно, поки ти здорова і в безпеці, то можеш вирішувати сама, як для тебе ліпше. Але дивись – я не хочу повертатися додому, коли ти змерзнеш, тож пропоную зробити так: я покладу куртку в пакет, і якщо ти передумаєш – надягнеш її добре?».
Річ у тім, що вдома відчуття «кажуть» дитині,що їй тепло. Тож нащо курка? Утім вона собі не ворог і не мерзнути попри все. Якщо дитина розумітиме, що надягти куртку – не означає програти в конфлікті, «втратити обличчя», то на вулиці поросить вдягнути куртку одразу. У такий спосіб ви покажете дитині, що завжди варто бути відкритим до нової інформації і діяти відповідно.
Надайте можливість вибору
Мабуть, нікому не подобається робити те, що наказують. А от для впертої дитини це взагалі нестерпно. Необхідність підкоритися волі іншого дитина сприймає як замах на свою цілісність, тож коли їй наказують, вона найчастіше «наїжачується». Натомість, коли надають вибір – почувається господарем власної долі й охоче співпрацює з дорослим. Тож частіше пропонуйте вашій впертій дитині вибір – звичайно, озвучуйте лише ті варіанти, які вас більш-менш влаштовують, і не ображайтеся, якщо дитина обере не найзручніший для вас варіант.
Якщо ви збиралися вийти з дитиною до крамниці, і вона захоплена грою і ніяк не хоче її припиняти, запропонуйте: «Ми планували піти по покупки, пам’ятаєш? То коли ти хочеш це зробити – зараз чи за 15 хвилин? Добре, тоді я поставлю на мобільному телефоні сигнал, який зазвучить за 15 хвилин, аби ми не прогавили час».
Коли дитина зробить свій вибір – підтвердіть вашу домовленість певними словами або жестами (наприклад, потисніть одне одному руку), аби вона відчула, що є вашим партнером у цій справі й має виконати свою части домовленості.
Не підштовхуйте до опозиції
Часто вперті діти схильні до боротьби за владу в родині з батьками. Утім для такої боротьби завжди потрібні дві сторони, чи не так? Не вступайте в кожну суперечку, у яку дитина вас втягує своїми емоціями, не перетворюйтеся на «дошкільника» самі, коли ваш дошкільник вас дратує, - заради вас і нього ви маєте будь-що зберегти «дорослість»! як батьки ви завжди можете зробити так, щоб дитина вас слухала, і водночас у неї не склалося враження. Що вона «програла».
Також зважайте, що з упертою дитиною більше, ніж із будь-якою іншою, працює правило «дія викликає протидію», тож не підштовхуйте її до опозиції. Суворою і неухильною поведінкою ви провокуєте дитину до непокори заради непокори, лише щоб довести, що права вона, а не ви. У такий момент слід зупинитися, глибоко вдихнути і нагадати собі: «перемога» у боротьбі з дитиною означає втрату в найважливішому – у ваших добрих взаєминах. Тож у складній ситуації, якщо є можливість, скажіть дитині: «Добре, ти можеш вирішити це сама». Якщо ж ні – знайдіть інший шлях, аби задовольнити потребу дитини в автономності без шкоди для її здоров’я чи безпеки.
Визнайте право на власну думку чи почуття
Під час конфліктів дайте змогу вашій дитині зберегти власний погляд – не висміюйте те, що є для неї цінним, не вимагайте визнати, що вона не права. Звичайно, ви можете – і маєте! – висувати дитині розумні, доцільні вимоги й спокійно наполягати на їх виконанні. Але за жодних обставин не слід змушувати дитину покірно погоджуватися з вашою правотою. Не забувайте – у ситуаціях, коли ваша дитина має робити те, що ви від неї хочете, вона також має право на власну думку та почуття щодо цього.
Слухайте
Затятість вашої впертої дитини – це частина її цілісності. У неї є певна думка, за яку вона міцно тримається, намагаючись захистити щось, що здається їй важливим. Тож у складній (та й взагалі у кожній) ситуації – слухайте свою дитину! Лише спокійно її вислухавши та обміркувавши сказане. Ви зрозумієте, чому вона вам опирається.
Якщо дитина відмовляється ставати під душ, запитайте в неї, не оцінюючи (а тим паче не засуджуючи) її поведінку: «Я зрозуміла, що ти не хочеш купатися. Але поясни, будь ласка, чому?». Може відкритися несподівана інформація: скажімо, дитина не хоче ставати під душ, бо боїться, що її змиє у водостік, як Алісу в казці! Звичайно, дорослому це здається нісенітницею, а дитині – зовсім ні. Але якщо ви не зробите спроби її вислухати, а просто роздратовано змушуватимете влізти під душ і нарешті вимитися – не зможете з’ясувати хвилювань дитини й допомогти їх позбутися чи переосмислити.
Подивіться на ситуацію з боку дитини
Часто мамі чи тату необхідно змінити ракурс погляду на конфлікт – тоді у багатьох ситуаціях упертість дитини розкриється, наприклад. Як прагнення справедливості.
Скажімо, ви пообіцяли синові випрати його футболку з улюбленим казковим персонажем – але забули. Через це дитина сердиться й поводиться вперто. Вам здається, що син вередує, але з його погляду засмучення виправдане, а ви – лукавите, бо вчите його, що треба завжди додержувати слова, а самі своє слово порушили! У таких випадках слід щиро попросити в дитини вибачення за порушення слова (хай і ненавмисне), запевнити її, що слова справді завжди треба додержувати – а відтак піти разом прати футболку. Якщо вік дитини відповідний, варто скористатися нагодою і навчити її прати – тобто сформувати нові вміння й розширити межі незалежності, чому вона дуже радітиме.
Допомагайте нейтралізувати негативні емоції
Діти, по суті так само, як і дорослі, не можуть вчитися чогось посеред конфлікту. Під час емоційного «бойовища», коли адреналін зашкалює – когнітивні здібності блокуються. Тож немає сенсу вдаватися до тих чи тих виховних методів у момент, коли і ви, і дитина «закипаєте» від гніву. Натомість згадайте – діти поводяться добре, тому що хочуть догодити батькам. Що більше ви боретеся зі своєю дитиною, а тим паче караєте її – то більше руйнуєте її бажання тішити вас.
Якщо дитина засмучена – допоможіть їй виразити біль, страх. Розчарування, аби вони розчинилися. Відтак дитина буде готова слухати і слухатися вас. При цьому, звичайно,ви маєте бути прикладом у всьому, чого вчите дитину – адже навіть якщо діти не роблять те, що ви кажете, вони, зрештою, завжди роблять те, що ви робите.


Шануйте та підтримуйте
Більшість упертих дітей борються за повагу. То ж якщо ви щиро поважатимете вашу дитину – вона не матиме потреби відчайдушно захищати свою позицію. Також дуже добре, якщо дитина будь-що відчуватиме, що її розуміють, - утім, хіба не зі всіма людьми так? Тож навіть якщо ви бачите, що в певній ситуації бажання дитини не доречне й не може бути задоволене. – покажіть їй, що ви на її боці, що розумієте її, а відтак разом знайдіть компроміс. Спільний пошук рішення, коли обидві сторони у виграші, утримує вперту дитину від «вибуху» та розвиває в ній надважливу здатність – конструктивно домовлятися.


Можливо. Ці рекомендації нагадують ліберальне виховання? Але є істотна різниця: у такий спосіб ви не потураєте впертій дитині, а встановлюєте розумні межі, з огляду на перспективу її розвитку. А головне – залишаєтеся для неї авторитетом. Тож нехай ці поради допоможуть вам налагодити з вашою найчудовішою у світі впертою дитиною взаємини, сповнені довіри, розуміння та співпраці.

0210111
Сьогодні
Вчора
За тиждень
Попередній тиждень
За місяць
Попередній місяць
Загальна
256
167
581
208252
4320
6493
210111

Ваш IP: 54.166.172.180
Дата: 2018-05-22 15:13:28
Счетчик joomla
МОН України
Управління освіти
Інфо-центр
Освіта Рівненщини
Сайт педагогів-виховників
МОН України
Реєстрація в ДНЗ
Національна дитяча гаряча лінія