Сторінка психолога

На добраніч, малюки

Усі батьки знають, як важко ввечері дитину покласти спати. Не слід забувати, що найкращий дитячий сон – навіяний традиційним ритуалом: казкою на ніч, розмовою з мамою, грою з татом.

Причини, чому діти не хочуть засинати, старі, як світ, і зазвичай прості: денні переживання, виявлення протесту або фізичне небажання спати. Тому ритуал підготовки до сну слід починати задовго до потрібного моменту і в один і той же час, привчаючи до цього з ре нього віку. У кожній сім’ї можливий свій сценарій на основі того, який пропонують психологи.

Дія перша: спокійна розмова проте, як у дитини пройшов день. Виговорившись, отримавши пораду, малюк почуватиметься комфортно поряд із люблячими людьми.

Дія друга: тато або мама можуть погратися з дитиною у спокійну гру. А тимчасом потрібно провірити дитячу кімнату до 18 градусів.

Дія третя: корисно викупати дитину перед сном – тепла ванна розслаблює і заспокоює. Обов’язково дитині треба вмитись і почистити зуби, а потім одягнути піжаму.

Дія четверта: діти дуже люблять, щоб батьки прочитали їм казку або книжку на ніч, заспівали колискову пісеньку.

Установлено, що після таких сімейних вечорів дітям сняться гарні сни, і малюки виростають добрішими і спокійнішими.

Трудове виховання дитини

 Однією з основних цілей дітей дошкільного віку є виховання в них готовності до праці. Адже й успішність навчання  залежатиме від того, наскільки дитина привчена працювати. Виховані в неї особисті якості, що дозволяють їй результативно справлятися з навчальними завданями. 

 Трудове виховання починається у сім'ї. Раніше всього дитина сприймає загальну трудову атмосферу сім'ї. Трудове виховання обов'язково має поєднуватись із навчанням. Під час праці дитина  спілкується з дорослими. Тому  важливий і сам процес словесного опису вироблених дій, звіт про виконану роботу. У цьому збагачується мова дитини; вона навчається обгрунтовувати свої міркування, трудові дії стають доступними осмисленню і аналізу. 

 Отже, батьки мають розуміти, що основне значення в підготовці дитини до школи має його власна діяльність. Ігри, малювання, конструювання, власний досвід — ось основа розвитку особистості дитини. Тому роль батьків у підготовці її до школи неспроможна зводитися лише  словесними вказівками з  того чи іншого приводу. Дорослі мають керувати, заохочувати, організовувати заняття, ігри, посильну працю для дитини. 

 Відомо, що дошкільника потрібно багато чому навчити, він повинен засвоювати шкільну програму. Батьки розуміють: вчити треба для того щоб стимулювати психічний розвиток дитини, знають, напевно, навіть термін “розвиваюче навчання”. Про те, чого і як вчити, написано чимало. І все-таки часто наштовхуєшся на приголомшливий факт: батьки погано уявляють, що саме вони мають робити? 

 І діти під тиском батьків пишуть палички, вивчають числовий ряд, заучують напам'ять довгі вірші та багато іншого. Але що це дає для їх психічного розвитку? Те чому мають навчати  дитину батьки, це щоб вона правильно розвивалася і була готова до школи. 

 Дитину потрібно навчити всім навичкам і уміням, які необхідні у побуті, правильно користуватися предметами, оточуючими її, саме дії, а  не знання про предмети побуту. 

 Потрібно вчити грати, спочатку просто оперуючи іграшками, наслідуючи реальні дії, їх логіку, їх послідовність. Лише потім, коли дитина вміє самостійно діяти, розігрувати цілі сюжети, переносити ставлення  на людей, тоді дії можуть бути суто символічними, а реальні предмети замінені іншими, з допомогою яких можна зобразити дію, надалі взагалі лише словом, що позначає дію. 

 Пройшовши весь цей  ігровий шлях дитина набуває дуже багато, значно просунувшись у своєму розвитку. Спочатку формуються, осмислюються самі дії з предметами, потім — відносини з людьми, оточуючими дитини, їх взаємозв'язок, своє місце дитини у цих взаємовідносинах. Потім моральні норми, етична сторона взаємовідносин, норми і знаходять способи спілкування, емоційний відгук на погане і хороше. 

 Від рівня розвитку гри акторів-професіоналів у значній мірі залежить розвиток мислення та мовлення. У грі розвивається процес заміщення, з яким дитина зустрінеться в школі щодо математики, мови. Дитина граючись навчається планувати свої дії і це вміння допоможе їй у майбутньому, тобто можливість перейти до планування навчальної деяльності. 

            Потрібно вчити також малювати, ліпити, вирізати, наклеювати, конструювати. Роблячи це дитина переживає радість творчості, відбиває свої враження, свій емоційний стан. 

 Малювання, конструювання, ліплення відкривають можливість навчити дитину бачити, аналізувати все довкола, правильні  кольори, форми, величини, співвідношення частин, їх просторове співвідношення. Водночас це надає можливість навчити дитину діяти послідовно, планувати свої дії, порівнювати результати про те, що поставлено, задумано. І ці вміння теж виявляться надзвичайно важливими в школі. 

            До того ж, всі ці види діяльності дитині цікаві, вони дають нагоду отримати задоволення від подолання труднощів, від досягнення наміченого результату; вчать наполегливості, загалом, розвиваються властивості, які необхідні в школі. 

            Дуже багато можуть зробити батьки, щоб підготувати дитину до шкільного навчання. Сходження школяра сходами пізнання буде успішніше, якщо основа при цьому буде закладена ще у дошкільному дитинстві. З найбільш раннього віку малюка треба вчити. Найліпше це дитина сприймає в ігровий формі. 

            Можна сміливо сказати, що вона починає вчитися задовго перед тим, як переступить шкільний поріг. І що краще батьки розуміють, чого і як слід навчити дошкільника, ніж послідовніше і цілеспрямованіше це роблять, тим повніше, різнобічніше і яскравіше розкриваються її можливості, тим гармонійнішою вона развивается. 

            Вже молодших дошкільнят потрібно вчити робити вибір на зразок: перед дитиною ставиться завдання з ряду однорідних предметів вибрати аналог за зразком. 

 Така гра містить у собі елемент класифікації. Отже батьки підводять дитину до самостійного узагальнення: спираючись на безпосередній чуттєвий досвід, розвивають  елементи логічного мышления. 

 Без розвитку вміння класифікувати предмети і явища неможливо й формування понять. Групування на зразок стає передумовою виникнення в дітей  понятійного мислення, яке у основі всього шкільного навчання. 

 Проте, виховуючи і навчаючи дитину, слід пам’ятати про одну дуже серйозну небезпеку — перетворення занять на щось нудне, неулюблене, нав'язане дорослими й непотрібне самій дитині. Спілкування з батьками, як і заняття повинні приносити дитині задоволення і радість. Тому потрібно, передусім, щоб весело та цікаво було самому дорослому. 

            Проте, життя у школі істотно відрізняється від життя дошкільника. Умови шкільного життя вимагають всебічної готовності дитини до неї. Шкільний режим, загальні всім правила, приготування уроків, оцінки — це зовсім не те , як раніше “навчалася” дитина. Всі ці особливості життя й діяльності школяра визначають те, що фахівці й називають психологічною готовністю до навчання. 

 І все-таки, навіть якщо у старших дошкільнят і з'являються елементи навчальної діяльності, виникає інтерес до навчання, бажання опанувати знання, перехід до шкільного навчання нелегкий навіть у добре підготовлених дітей. Звикання маленького учня багато в чому до нових для нього шкільних вимог відбувається поступово, не завжди гладко, і обов'язково пов'язане з ламкою сформованих психологічних стереотипів. Тому батьки мають пам'ятати, що у формуванні психологічної готовності до шкільного навчання центр тяжкості падає не так на засвоєння певних знань, як в створення тих передумов, що колись  забезпечать правильне ставлення дитини до труднощів й успішне їх подолання.

Семінар-практикум "Скоро до школи!"

25 лютого 2020 року практичним психологом Волинською Н.П. було проведено семінар-практикум для батьків "Скоро до школи!"

 

Насилля в дошкільному навчальному закладі

Більшість людей вважають, що фізична агресія й соціальне насилля, характерні для булінгу (англ. bullying – агресивне переслідування, цькування, залякування тощо), починають проявлятися приблизно з кінця початкової школи і продовжуються протягом усього періоду середньої школи. Але, хочете вірте, хочете – ні, булінг серед дітей дошкільного віку розповсюджений набагато більше, ніж ви можете припустити. Оскільки така поведінка асоціюється, як правило, з дорослими дітьми, вона часто упускається з очей у ранньому віці, коли досить важко відрізнити абсолютно нормальні соціальні експерименти й булінг на ранніх стадіях формування.
        «Я була приголомшена, коли побачила, як часто діти трьох- і чотирьохрічного віку, особливо хлопчики, думаючи, що я нічого не бачу, б’ють і штовхають інших дітей у групі», – розповідає педагог дошкільної освіти Сандра Боуден. Але булінг – це ж не тільки фізична агресія, булінг може здійснюватись і через соціальний тиск, наприклад, коли група дівчаток неодноразово й демонстративно відмовляється грати з іншою дівчинкою, або це можуть бути словесні нападки, такі як безперервні насміхання та висміювання.
       Загалом, певний ступінь ситуативних ударів рукою, щипання й ін. у дітей дошкільного віку «вважається» нормальним і може бути проявом самоствердження. Однак, якщо дітям подобається спостерігати, як іншій людині погано, вони можуть свідомо й систематично знаходити способи, щоби завдати шкоди своїм «жертвам», навіть до того, що стануть насміхатись над ними, коли роблять свій поганий учинок.
        Булінг може викликати в дітей сильний стрес, страх і тривогу. До того ж така поведінка впливає не тільки на «жертв». Результати дослідження показують, що ті, хто в дитинстві був хуліганом, у майбутньому частіше, ніж інші, вживають наркотики та алкоголь, ображають своїх друзів, зв’язуються зі злочинністю й мають проблеми у взаємостосунках з однолітками.
       Ваша маленька дитина піддається булінгу, якщо:

  • їй раптом страшно йти в дитячий садок;
  • вона скаржиться на головні болі або болі в животі без будь-якої причини;
  • чіпляється за вас і проявляє плаксивість;
  • приходить додому із травмами, які не може пояснити;
  • залишається на самоті або впадає у стан депресії;
  • розповідає про якусь дитину, яка робить їй всілякі пакості;
  • має труднощі з концентрацією уваги;
  • уникає зорового контакту, коли ви питаєте її про дитячий садок.

        Що повинні робити батьки, якщо в дошкільному закладі їх дитини має місце булінг? Нижче наводяться поради, що допоможуть батькам впоратися із ситуацією, що виникла.

1. Комунікація (спілкування) – це ключ. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина піддається в дитячому садку знущанням, дайте їй зрозуміти, що ви зможете їй допомогти, якщо вона докладно розповість про все. Якщо ваша дитина виглядає наляканою чи збентеженою, використовуйте книги в якості легкого доступу до неї, щоб налагодити ваше спілкування природним чином. Деякі художні твори для дітей звертаються до цієї тематики. Як тільки ваша дитина розкриє вам усі подробиці про булінг, зберігайте спокій, не сваріть її та не засуджуйте, обов’язково поясніть, що ви неодмінно допоможете припинити це насилля.

2. Порозмовляйте з вихователем. «Навіть не дивлячись на те, що в дошкільних і подібних їм дитячих закладах дорослі завжди знаходяться поруч з дітьми, за такою великою кількістю малюків, які безперервно бігають навкруги, прослідкувати просто нереально», – каже колишній вихователь Трисія Янг. І, оскільки маленькі хулігани віддають перевагу тому, щоб ображати дітей, коли дорослі не дивляться, важливо порозмовляти з вихователем і ввести один одного в курс справи, щоб у подальшому він був більш уважним і вже прицільно спостерігав за певними дітьми.

3. Використовуйте політику відкритих дверей. У найавторитетніших дитячих садках і дошкільних закладах існує політика відкритих дверей, що дозволяє батькам приходити в будь-який час. Тому періодично без попередження навідуйтесь у групу вашої дитини. Ці неочікувані візити будуть тримати працівників дитячого садка в тонусі й зменшать імовірність того, що ваша дитина буде страждати від якогось хулігана.

4. Заплануйте переговори з батьками. Коли маленькі діти вдаються до булінгу, їхня поведінка частіше за все запозичується з домашнього досвіду, тобто у своїй родині вони можуть стати свідками домашнього насилля, дивитися жорстокі телешоу, чути як їхні брати та сестри висміюють інших дітей або самі бути жертвами насилля. Тож порозмовляйте з адміністрацією дошкільного закладу і призначте зустріч з батьками маленького хулігана, звернувши їхню увагу на його поведінку, але не дивуйтесь, якщо його батьки не будуть вас слухати, будуть проявляти байдужість чи почнуть все заперечувати.

5. Навчіть вашу дитину захищатись від хуліганів. Дайте своїй дитині певні психологічні інструменти, які вона зможе використовувати при контакті з хуліганом. Навчіть її достойно триматись, дивитись прямо в очі кривднику, розповідати дорослим про те, що сталось, та уникати самотності (бути завжди поруч з іншими дітьми). Ви також можете розширити можливості дитини, запропонувавши їй пограти в рольові ігри. Так вона зможе попрактикуватись у тому, що має намір зробити в подібній ситуації наступним разом. Упевнені в собі діти мають менше шансів стати мішенню для хуліганів, тому знайдіть способи, щоб забезпечити вашій дитині адекватну самооцінку. Ви можете допомогти їй зав’язати дружні стосунки поза межами дошкільного закладу і залучити її до тих видів активності, що зможуть підвищити її впевненість у собі.

6. Розгляньте перехід в іншу групу. Іноді булінг може бути настільки агресивним, що всі ваші зусилля так і не будуть успішними. Тому, якщо вам не вдасться нічого добитись, порозмовляйте з адміністрацією на предмет переходу вашої дитини до іншої групи. Якщо ж і це не вдасться зробити, тоді краще забрати вашу дитину із цього дитячого садка.

Булінг у дошкільному середовищі відбувається набагато частіше, ніж повинен. І якщо ваша дитина стала однією із «жертв», не кажіть їй, щоб вона стала більш «жорсткою» і не примушуйте її розв’язувати цю проблему самостійно. Уживайте всих заходів, щоб захистити вашого малюка, здійснюйте візити в дитячий садок і давайте дитині інструменти, які не тільки стануть їй у пригоді в ранньому дитинстві, а й допоможуть уникнути знущань у майбутньому. 

 

Психологічний тренінг з педагогами

10 лютого 2020 року практичним психологом Волинською Н.П. було проведено психологічний тренінг в якому активну участь приймали педагоги.

   

0369993
Сьогодні
Вчора
За тиждень
Попередній тиждень
За місяць
Попередній місяць
Загальна
231
218
995
367952
1560
7057
369993

Ваш IP: 3.233.215.196
Дата: 2020-04-09 17:19:53
Счетчик joomla
МОН України
Управління освіти
Інфо-центр
Освіта Рівненщини
Сайт педагогів-виховників
МОН України
Реєстрація в ДНЗ
Національна дитяча гаряча лінія