ЯК ВИСТОЯТИ У «СЕЗОН ЗАСТУД» АБО ПРАВИЛА ПРОФІЛАКТИКИ ГРВІ

ЯК ВИСТОЯТИ У «СЕЗОН ЗАСТУД»
АБО ПРАВИЛА ПРОФІЛАКТИКИ ГРВІ

Менше людей – менше вірусів. Тож уникайте людних місць.

Побачили (почули) людину з ознаками ГРВІ (кашель, чхання, нежить, закладений ніс) – дотримуйтеся максимальної дистанції. Адже що ближча відстань до хворої людини, то вища ймовірність заразитися від неї вірусом.

Імовірність зараження вірусом особливо велика в місцях, де багато дітей, і там, де багато хворих, - особливо слід бути обережним під час відвідування дитячих поліклінік.

Руки хворої людини – джерело інфекції, тож зменшіть кількість рукостискань. Використовуйте рукавиці, коли змушені триматися за поручні в громадському транспорті чи відкривати двері в громадських місцях.

Мийте руки. Немає можливості – використовуйте вологі серветки гігієнічні і дезінфекційні серветки.

Вірусні часточки протягом тривалого часу залишаються активними в запиленому, сухому, теплому і застоєному повітрі, та майже миттєво гинуть у чистому, прохолодному, зволоженому повітрі. Тож не перегрівайте повітря, а зволожуйте його! Провітрюйте ті приміщення, у яких найчастіше перебуваєте.

Оптимальні параметри повітря для житлових приміщень: температура - +16…+22оС, відносна вологість – 40-70%. Створіть комфортне середовище у межах цих норм. Холодно? Одягніться.

Зволожуйте слизові оболонки дихальних шляхів. Застосовуйте для введення у носові ходи краплі й аерозолі на основі сольових розчинів (що більше людей довкола, то частіше). Полощіть рот. Простий сольовий розчин для цього можна приготувати самостійно: 1 чайна ложка солі на літр кип’яченої води.

Запам’ятайте:
Маска не врятує здорову людину від зараження – її одягає хвора людина, аби таким чином трохи зменшить ймовірність заразити когось;
Лікарських препаратів,які зменшують імовірність зараження ГРВІ, не існує;
Імовірність зараження ГРВІ зменшують раціональне харчування, активний спосіб життя, повноцінний сон, усмішка й гарний настрій.

 



Щеплення – не забаганка медиків, а необхідна реальність

На сьогоднішній день єдиним надійним захисником від інфекційних захворювань є вакцинація.

У своїй роботі медичні працівники при проведенні щеплень керуються наказом МОЗУ № 595 від 16.09.2011р.,, Про порядок проведень профілактичних щеплень в Україні…’’А також Законом України ,, Про захист населення від інфекційних хвороб’’ №1646-III від 05.06.2011р. ст.15, що забороняє прийом не щеплених дітей в дошкільний заклад.

Профілактичні  щеплення проводяться з метою створення у дитини імунітету проти інфекційних захворювань.

В Україні проводяться щеплення проти 10 інфекцій  : дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, туберкульозу, вірусного гепатиту,,В”, кору,  епідемічного паротиту , краснухи,  гемофільної  інфекції. Всі вакцини, які застосовуються- сертифіковані.

Щеплення дітей – відповідальне завдання медичних працівників закладу та батьків.  Для того , щоб не було загрози масовості інфекційного захворювання у дошкільному закладі необхідно проводити  профілактичні щеплення і відсоток щеплених дітей має сягати 95 % . При нижчому показнику  ймовірне  поширення інфекції  . Щеплення в дошкільному закладі можливе лише в разі висновку лікаря, що дитина здорова , та за інформаційною згодою  батьків .  Часто батьки хвилюються  чи насправді  потрібно та безпечно вакцинувати  їхню дитину .  Та відмова від щеплення  –  це загроза для здоров’я  і життя самої  дитини та її оточуючих.

На сьогоднішній   день  в Україні  набуває поширення епідемія  туберкульозу.  Це серйозна хвороба,  яка не минає  ні бідних ,  ні  багатих ,  ні дорослих ,  ні дітей.  Тому для своєчасного  виявлення хворих  і  інфікованих  на  туберкульоз  дітей  використовують  туберкулінову  пробу  Манту.

Відмова від щеплень може призвести  до  невиліковних захворювань  і навіть  смерті (поліомієліт, дифтерія , правець ) ,  та ускладнень  ( кір,  краснуха, епідемічний паратит ) .  Тому спільна робота медичних сестер і лікаря педіатра  дошкільного закладу  та батьків  спрямована на збереження  життя та здоров’я  дітей.

Отже ,  здоров’я  –  найцінніше , що є в кожної  людини , а тим більше здоров’я  дитини для батьків .

 

Пофілактика гострих кишкових інфекцій

ПАМ’ЯТКА
для батьків щодо профілактики гострих кишкових інфекцій

Шановні батьки! Щоб уберегти ваші родини від таких поширених та небезпечних захворювань, як гострі кишкові інфекції (ГКІ), слід виховувати санітарно-гігієнічні навички у сім’ї та змалку привчати дітей до особистої гігієни.

• Гострі кишкові інфекції — це група гострих інфекційних хвороб, що характеризуються ураженням шлунково-кишкового тракту з порушенням водно-мінерального обміну, загальною інтоксикацією.

• Щоб уникнути ГКІ, після прогулянки, перед приготуванням їжі, у процесі готування та перед їдою слід ретельно мити руки з милом.

• Слід регулярно підстригати нігті собі і дитині. Довгі нігті, а також прикраси на руках знижують ефективність миття рук. Це особливо важливо для профілактики ГКІ у дітей раннього віку, до організму яких збудники інфекцій найчастіше потрапляють саме контактно-побутовим шляхом.

• Якщо ваша дитина гризе нігті, смокче пальці чи слинить їх, варто відучити її від таких шкідливих звичок.

• Для новонароджених та немовлят найнадійнішим способом профілактики ГКІ є грудне вигодовування. Якщо дитину годують штучними сумішами, їх слід готувати безпосередньо перед їдою та у жодному разі не зберігати до наступного годування.

• Не варто вживати продукти сумнівної якості. Купуючи продукти на ринку, слід звертати увагу на умови їх зберігання. Особливо небезпечними є продукти, куплені у місцях стихійної торгівлі.

• Ліпше вживати пастеризовані молочні продукти. Не слід вживати сире молоко та кисле молоко, приготоване у домашніх умовах.

• Для приготування страв та напоїв слід використовувати лише свіжі, неушкоджені та ретельно очищені продукти, чистий посуд тощо. Наприклад, приготований сік слід вживати одразу та не зберігати до наступного годування.

• Особливу увагу слід приділяти безпеці продуктів харчування, адже чимало з них ми вживаємо сирими. Перед вживанням сирих овочів, фруктів і ягід слід ретельно вимити їх проточною питною водою, а потім обдати окропом.

• Готуючи їжу, варто пам’ятати, що сирі продукти, зокрема птиця, м’ясо, риба, молоко тощо, часто заражені збудниками ГКІ. Запорукою їх знищення є ретельне кулінарне оброблення — температура продукту під час оброблення має становити 100 °С. Заморожені м’ясо, риба, птиця мають повністю відтанути перед кулінарним обробленням.

• Готові страви бажано вживати одразу після приготування. Страви кімнатної температури, які до того ж зберігаються без дотримання належних умов, є ідеальним середовищем для розмноження мікроорганізмів.

• Якщо ви готуєте із запасом чи у вас залишилася частина страви, слід пам’ятати, що готові страви мають зберігатися або гарячими (при температурі приблизно 60 °С чи вище), або холодними (при температурі приблизно 10 °С чи нижче). Це вкрай важливо, якщо ви плануєте зберігати страву 4-5 годин або більше.

• Не варто водночас зберігати у холодильнику багато теплих страв, оскільки це уповільнює їх охолодження. Якщо всередині готової страви довго зберігається тепло (температура вище 10 °С), мікроорганізми виживають і швидко розмножуються, що може зашкодити вашому здоров’ю та здоров’ю дитини.

• Розігрівати заздалегідь приготовані страви варто при температурі не нижче 100 °С. Це надійний спосіб уберегтися від мікроорганізмів, які могли розмножуватися в їжі у процесі її зберігання (правильне зберігання готових страв пригнічує розмноження хвороботворних мікроорганізмів, але не знищує їх повністю).

• Не слід зберігати готові страви поряд із сирими продуктами, щоб уникнути небезпеки перехресного зараження. Збудники ГКІ, які містяться у сирих продуктах, можуть потрапити на готові страви при безпосередньому контакті. Таке перехресне зараження називають видимим. Також розрізняють приховане перехресне зараження, коли збудники ГКІ потрапляють на готові страви через кухонне приладдя, поверхні тощо. 

• Якщо на ваших руках є порізи чи дрібні рани, їх слід забинтувати чи заклеїти бактерицидним пластиром, перш ніж готувати їжу.

• Зберігати продукти харчування слід якомога далі від хатніх тварин, оскільки вони також можуть бути джерелом збудників інфекцій. Для надійнішого захисту зберігайте продукти в ємностях, які щільно закриваються.

• Слід завжди зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.

• Варто пам’ятати про чистоту на кухні. На поверхнях для приготування їжі не має бути бруду, пилу, плям. Рушники для витирання та миття посуду слід щодня змінювати.

• Для пиття та приготування їжі слід використовувати воду тільки гарантованої якості. Якщо у вас є сумніви щодо її характеристик, ліпше додатково прокип’ятити воду, аби попередити ризик зараження.

 

Поліноз у дітей: алергія на пилок

Поліноз у дітей: алергія на пилок

У наш час алергія — одне з найпоширеніших захворювань, в більшості випадків не смертельне, але доставляє дискомфорт. На весну, літо і початок осені припадає пік алергії на пилок — полінозу. Батькам алергетиків корисно буде знати, як лікувати поліноз у дітей.

Поліноз у дітей — це хронічне алергічне захворювання. Як і будь-яка алергія, поліноз у дітей є наслідком підвищеної чутливості організму до впливу певного фактора навколишнього середовища. В даному випадку алергеном є пилок рослин. При попаданні пилку на слизові оболонки організму вони реагують на запалення. Запалення слизових оболонок носа проявляється нежиттю, а очей — кон’юнктивіт.

Поліноз — одне з найпоширеніших алергічних захворювань у дітей. Він може виявлятися практично в будь-якому віці. Схильність до виникнення алергії передається генетично, але велику роль у розвитку полінозу грає середовище — ті рослини, які ростуть у конкретній кліматичній зоні. Наприклад, в середній смузі Росії виділяється три періоди цвітіння потенційно небезпечних для алергетиків рослин :

  • весняний період (квітень і травень) — цвітіння дерев (ліщина, дуб, вільха, береза тощо);
  • літній період (червень і липень) — цвітіння злакових трав (пирій, тимофіївка, вівсяниця, тонконіг, лисохвіст, їжака та ін);
  • літньо-осінній (пізній літній) період (серпень і початок вересня) — цвітіння лободових і складноцвітих рослин (лобода, амброзія, полин і тощо).

Виходить, що поліноз у дітей може проявлятися в будь-який час з квітня по вересень, в залежності від того, пилок яких саме рослин виступає в ролі алергену.

Як розрізнити поліноз і інші захворювання?

Іноді батьки припускаються помилки, приймаючи алергічний нежить за респіраторну інфекцію, і починають лікувати дитину від ГРВІ. Алергія не проходить, а непотрібні ліки організму на користь не йдуть. З першого погляду дійсно можна переплутати поліноз з застудою: свербіж у носі, проблеми з носовим диханням, рясні рідкі виділення з носа, чхання властиві обом захворювань. Але, на відміну від ГРВІ, поліноз у дітей рідко супроводжується підвищеною температурою, слабкістю, болем у горлі і збільшенням лімфатичних вузлів.

Також легко сплутати інше поширене прояв полінозу — алергічний кон’юнктивіт — з бактеріальним і вірусним кон’юнктивітом. Загальні симптоми для всіх видів кон’юнктивіту — це почервоніння слизової оболонки очей, свербіж, набряк повік, світлобоязнь, сльозотеча, відчуття «піску в очах». Але алергічний кон’юнктивіт при полінозі не супроводжується гнійними виділеннями з очей і зазвичай вражає обидва ока (на відміну від бактеріального та вірусного).

У важких випадках поліноз у дітей може прийняти форму бронхіальної астми. Пилкова астма проявляється так само, як і астма взагалі. типові симптоми — сухий кашель, хрипи, свистяче дихання, приступи ядухи. Алергічна астма при полінозі часто поєднується з алергічним ринітом і кон’юнктивітом.

Щоб поставити діагноз, треба звернутися до педіатра. який виключить схожі за проявами захворювання (ГРВІ, бронхіт, вірусний і бактеріальний кон’юнктивіт тощо). Потім проводяться спеціальні аналізи, що дозволяють виявити конкретний алерген.

Як лікувати поліноз у дітей?

Лікування полінозу складаються з двох компонентів. усунення алергену і медикаментозне лікування. Для початку потрібно максимально захистити дитину від впливу алергену. не виїжджати за місто, не гуляти в жарку, суху і вітряну погоду. Краще відправлятися на прогулянки після дощу, який прибиває пилок до землі. Після прогулянки потрібно переодягнутися і промити очі і ніс водою.

Треба затягнути вікна частою сіткою, що захищає від проникнення пилку. Сітку слід регулярно змочувати, час від часу мити або міняти. Важливо стежити за чистотою і вологістю повітря в квартирі.

У період цвітіння рослин потрібно перевести дитину на гіпоалергенну дієту. тому що поліноз у дітей може супроводжуватися харчовою алергією на споріднені продукти. фрукти, ягоди та продукти їх переробки (соки, джеми, варення тощо), мед, лікарські препарати з компонентами трав.

Медикаментозне лікування полінозу полягає в прийомі антигістамінних (протиалергічних препаратів. Їх потрібно приймати щодня протягом усього періоду цвітіння. При набряку слизової оболонки носа призначають судинозвужувальні краплі для зняття набряку і відновлення носового дихання. Їх потрібно приймати не більше семи днів поспіль. У важких випадках призначають гормональні препарати місцевої дії (глюкокортикоїди).

 

Дифтерія

Дифтерія



 Дифтерія - гостре інфекційне захворювання, яке викликається паличкою Лефлера і проявляється найчастіше запаленням ротоглотки і важкої загальною інтоксикацією.
 Збудник захворювання досить стійкий до зовнішнього середовища: при звичайних умовах живе до 15 днів, в осінньо-зимовий період - до 5 місяців, у молоці та воді може зберігатися протягом 3 тижнів. Гине при кип'ятінні та обробці дезрозчинами.
 Найчастіше зустрічається дифтерія у дітей у віці 1-8 років.


Причини дифтерії


Передача захворювання від хворих на дифтерію або бактеріоносіїв відбувається повітряно-крапельним шляхом, іноді - через заражені предмети.
Після зараження дифтерією тяжкість захворювання визначається кількістю токсину, що утворюється в осередку інфекції і розноситься кров'ю по всьому організму.
 Сезонність поширення захворювання - осінньо-зимова. Але епідемії захворювання можуть виникати і з причини недбалого ставлення до вакцинації і з боку медичних працівників, і з боку населення.
 Таким чином, причинами зараження дифтерією є:

  • стійкість збудника захворювання до умов зовнішнього середовища;
  • порушення вакцинопрофілактики;
  • ослаблення імунітету.


Форми і симптоми дифтерії


 Найбільш поширеною формою захворювання є дифтерія ротоглотки (90-95% випадків).
 Дифтерія у дітей і дорослих починається з симптомів, що нагадують гостре респіраторне захворювання. Явища інтоксикації - помірні. Хворий відчуває головний біль, нездужання, апетит отсутствует- з'являється тахікардія, шкіра блідне, мигдалини і небо набрякають. На мигдалинах спостерігається фіброзний наліт (світла плівка), яка нагадує павутину. На другий день у міру розвитку дифтерії наліт набуває сірого відтінку, уплотняется- плівку видалити досить складно, оскільки слизова оболонка може кровоточити. Через 3-5 днів плівка стає більш пухкої, легко снімается- при цьому відбувається збільшення і наростання болючості лімфатичних вузлів.
Таким чином, специфічним симптомом дифтерії є утворення дифтерійній плівки.
 Інша форма дифтерії - дифтерійний круп - Представлена: дифтерію гортані і дифтерією гортані, бронхів, трахеї. Найбільш вираженими симптомами дифтерії, що протікає в цій формі, є осиплість голосу, сильний гавкаючий кашель, утруднення дихання, блідість шкіри, ціаноз, порушення серцебиття.  Пульс хворого стає слабкішим, артеріальний тиск падає, свідомість порушується. Після того, як з'являються судоми, людина може загинути від асфіксії, якщо не будуть вжиті реанімаційні заходи.
 Дифтерія носа супроводжується незначною інтоксикацією. Симптоми дифтерії в цьому випадку проявляються в ускладненому диханні, виділенні гною або сукровиця, набряку слизової оболонки носа, появі ерозій, виразок, плівки.
 Дифтерія очей характеризується запаленням кон'юнктиви, слабкими виділеннями, несильним підвищенням температури. Повіки хворого набрякають, відбувається виділення сукровично-гнійного секрету. Симптоми дифтерії очей розвиваються стрімко, при цьому можуть дивуватися інші відділи очі, можуть розвинутися гостре гнійне запалення всіх оболонок і тканин ока, лімфаденіт.
 Досить рідко зустрічаються такі форми захворювання, як дифтерія вуха, шкіри, статевих органів. Найчастіше вони розвиваються одночасно з дифтерією зіва або носа. При цьому відбувається набряк ураженої області з появою на ній дифтерійній плівки, ущільнюються лімфатичні вузли.
 Дифтерію статевих органів супроводжують сукровичні виділення, біль при сечовипусканні.
 Дифтерія шкіри виникає частіше при тріщинах шкіри, екземі. При цьому на місці ураження з'являється сірий фіброзний наліт. 


Діагностика дифтерії


 Для постановки діагнозу дифтерії лікаря достатньо огляду ротоглотки хворого. Лабораторні методи діагностики використовуються у разі атипового перебігу захворювання та для того, щоб визначити штам при вирішенні питання про зняття діагнозу.
 В якості лабораторних методів дослідження використовуються:

  • бактеріологічний (мазок з ротоглотки). За допомогою цього методу виділяють збудника і встановлюють його токсичні властивості;
  • серологічний. Визначаються Ig G і M, що вказують на напруженість імунітету, які говорять про гостроту протекаемого запального процесу;
  • метод ПЛР використовується для встановлення ДНК збудника. Потрібно також проведення діагностики ускладнень, що викликаються дифтерію.

 


Лікування дифтерії


 Основним засобом лікування дифтерії у дітей і дорослих в даний час є противодифтерийная антитоксическая сироватка. Чим раніше вона буде введена, тим менше ймовірність появи ускладнень. Застосування сироватки ефективно в перші 4 дні від прояву перших симптомів дифтерії або при виникненні підозр на зараження дифтерією.
 Лікувальна сироватка, введена хворому на дифтерію, всмоктується в кров, де вона знешкоджує токсин дифтерійних мікробів. При своєчасному введенні сироватка швидко надає необхідну дію. Через день спадає жар, зменшуються нальоти в горлі, самопочуття хворого поліпшується.

 Крім протидифтерійної сироватки лікування дифтерії включає:

  • Застосування антибіотиків з групи макролідів, цефалоспоринів 3 покоління, аминопенициллинов протягом 2-3 тижнів;
  •  Місцеве лікування інтерферонової, хемотріпсіновой мазями;
  •  Застосування антигістамінних засобів;
  • Симптоматичне лікування;
  • Жарознижуючі засоби;
  • Мембранопротектівние антиоксиданти;
  • Полівітаміни;
  • Дезінтоксикаційну терапію;
  •  Гемосорбцию, гормональну терапію, плазмоферез.

Хворий дифтерією повинен дотримуватися суворого постільного режиму, особливо це стосується важкохворих. Протягом усього періоду захворювання необхідно контролювати роботу нирок, серця, нервової системи хворого. Тому лікування дифтерії проводиться тільки в умовах стаціонару. З метою запобігання можливих ускладнень хворий повинен перебувати в стаціонарі до повного одужання.
В період одужання хворий потребує повноцінного харчування, свіжому повітрі і вітамінах.


Профілактика дифтерії


 Неспецифічна профілактика дифтерії передбачає госпіталізацію носіїв дифтерійної палички і хворих на дифтерію. Перед допуском в колектив видужали одноразово обстежують. Протягом 7-10 днів у вогнищі за контактними хворими встановлюється медичне спостереження з щоденним клінічним оглядом і одноразовим бактеріологічним обстеженням. Імунізація проводиться після визначення напруженості імунітету за епідемічними показаннями.
 Специфічна профілактика дифтерії полягає у своєчасному виконанні щеплень від дифтерії.
 Щеплення від дифтерії за допомогою АКДС-вакцини робляться, починаючи з віку 3 місяців, з інтервалом у півтора місяці триразово. Ревакцинація проводиться через рік-півтора. При вакцинації та ревакцинації необхідно дотримуватися протипоказання.
 З метою профілактики дифтерії надалі, дітям робиться ще по одній щепленні від дифтерії в 6 і 17 років. Потім щеплення потрібно повторювати кожні 10 років.

0242020
Сьогодні
Вчора
За тиждень
Попередній тиждень
За місяць
Попередній місяць
Загальна
139
269
664
239476
3968
6416
242020

Ваш IP: 54.161.77.30
Дата: 2018-10-16 10:31:50
Счетчик joomla
МОН України
Управління освіти
Інфо-центр
Освіта Рівненщини
Сайт педагогів-виховників
МОН України
Реєстрація в ДНЗ
Національна дитяча гаряча лінія