Екологічне виховання дітей

Людина & сміття: хто переможе в 21 столітті?

Ми живемо в еру сучасних технологій, майже невичерпних можливостей, великої кількості потрібних і непотрібних речей та... сміття. Ми щодня користуємося тим, що, начебто, робить наше життя зручнішим, і, не задумуємося про наслідки такої "зручності". Всі ми пам'ятаємо, добре знайомі з дитинства казки про Русалоньку, піратів і принцес.

Тепер уявіть на секунду, якби ці казки писалися у наші дні... То красуня-Русалонька плавала б не в компанії чарівних рибок, а поміж пластикових пакетів, пляшок, одноразових стаканчиків та іншого мотлоху. Корабель піратів мав би всі шанси застрягнути в смітті, яке викинули у море необачні туристи. А принцеса у лісі замість насолоджуватися співом птахів, радше б визволяла їх із “пластикових пасток”, які чекали пернатих на дереві після прогулянки людини.

Якось не дуже чарівно та захоплююче виглядає, чи не так? Ви мабуть теж не хочете, щоб такими були казки для нашої малечі в майбутньому?

Тоді, можливо, варто вже сьогодні боротися із своїм споживчим ставленням до всього навколо — доносити сміття до баків, сортувати відходи, які підлягають переробці, та дотримуватися простих правил поводження зі сміттям? Адже перспективи не надто райдужні: або людство перемагає сміття, або ж непотріб рано чи пізно призведе до фатальних наслідків для людства.

А яких казок для своїх дітей хочете ви — екологічних чи по вуха в смітті? Таке просте питання, відповідь на яке, може змінити поведінку кожного з нас, тим самим, змінивши екологічну ситуацію нашого міста, країни, планету в той чи інший бік.
Що оберете саме ви?

Поради батькам "Якщо дитина народилася особливою"

Поради батькам

"Якщо дитина народилася особливою"

Щодня у світі народжуються немовлята, яких називають дітьми з особливими освітніми потребами. Перед батьками таких дітей постануть запитання, на які важко відповісти. Чому це сталося з моєю дитиною? Чи можна врятувати її, виправити відхилення? Якою вона виросте, як складеться її доля? Як жити далі? Дізнайтеся, як спілкуватися з такою дитиною та чого її навчати.

  • Реально оцініть ситуацію і не впадайте у відчай. Стрес через інвалідність переживають батьки, а не малюки. Якщо дитину люблять усі, хто її оточує, піклуються про неї, вона не усвідомлює, що чимось відрізняється від більшості.
  • Пам’ятайте: ви не самі. Сучасність пропонує багатий досвід лікування, догляду та виховання дітей з особливими освітніми потребами.
  • Уважно спостерігайте за психофізичним розвитком дитини. Відстежуйте своєчасність ознак основних етапів розвитку — коли почала фіксувати погляд, стежити за рухом іграшки, брати її в руку, координувати рухи рук і напрям погляду, коли з’явилися агукання і лепет, перші слова, коли почала сидіти, вставати тощо.
  • Стежте за емоційним розвитком дитини. Насторожіться, якщо у дитини відсутній комплекс пожвавлення, — вона не усміхається, не проявляє інтерес до обличчя людини, не впізнає близьких, не відгукується на вплив ззовні адекватно; якщо дитина пасивна у контактах із довкіллям, або, навпаки, надмірно збудлива.
  • Спілкуйтеся з дитиною так, аби вона постійно відчувала, що це приносить вам радість. Робіть увагу на її зусиллях, а не на результатах. Будьте терплячими й не квапте дитину, тоді вона поступово всього навчиться.
  • Учіть дитину описувати себе, сім’ю та довкілля: обговорюйте фотографії, малюнки із сімейними сценами. Запропонуйте виготовити власний альбом.
  • Учіть дитину співчувати й допомагати іншим. Використовуйте книжки, малюнки із зображенням людей, обговорюйте, як святкують урочисті події тощо.
  • Не опікайте дитину надмірно. Не намагайтеся зробити за неї все. Бо дитина відчуватиме себе безпорадною, коли вас не буде поруч, і ще більше відставатиме в розвитку.
  • Сприяйте розвитку впевненості в собі. Давайте дитині нагоду практично застосувати набуті вміння, наприкінці дня пропонуйте розповісти, що з нею сталося сьогодні позитивного.


 

 

 

 

 

Чи потрібен дитині спорт?

Чи потрібен дитині спорт?

Усі батьки мріють, щоб їхня дитина ста­ла сильною, упевненою в своїх силах лю­диною, стійкою до невдач, самостійною, незалежною, наполегливою у досягненні цілей, здоровою фізично і психічно.

За статистикою, чим активніше дитина займається фізичними вправами у 5-8 ро­ків, тим менше ризик хвороб серця у май­бутньому, проблем з хребтом, зайвою вагою, порушенням кровообігу (вегето-судинна дистонія). Є й психологічні плюси: спорт навчає перемагати і програвати, планувати час, дотримуватися дисципліни.

І тут постає нова проблема — проблема вибору.

Спорт чи фізкультура?

Насамперед батьки мають визначитись:

чи хочуть вони зробити з дитини спортсмена, чи просто здорову, фізично розвинену люди­ну. Це і є різниця між професійним спортом і фізкультурою, тобто спортом заради здо­ров'я. Як кажуть у народі, «фізкультура лікує, а спорт руйнує». Спортом займаються заради результату, а фізкультурою — щоб бути здоровим.

Не варто ідеалізувати заняття спортом. Попри плюси, там не бракує й мінусів. Насамперед це травми, без яких не обходить­ся жодна спортивна кар'єра, і надмірні на­вантаження, що спри­чиняють проблеми зі здоров'ям у майбут­ньому. Спортивні єди­ноборства (бокс, кара­те тощо) — це удари по голові, струси мозку; боротьба (дзюдо, віль­на боротьба) — виви­хи суглобів; футбол — травми ніг, важка атлетика — надмірне навантаження хребта і суглобів, слабке серце; легка атлетика — навантаження на суглоби ніг; художня гімнастика і хокей — лідери з травматизму. Проте ці проблеми виникають тоді, коли спорт заради здоров'я перетворюється у спорт заради результату. Тож батьки мають контролювати ситуацію і зробити вибір.

Натомість плавання, східна гімнастика (ушу, цигун) і танці — ідеальні види спор­ту для гармонійного розвитку всього орга­нізму.

Нині в заняттях спортом є ще один бік — фінансовий. В економ-клас входить футбол, плавання, волейбол, баскетбол. У бізнес-клас — танці (костюми і взуття для виступів), лижі й хокей (спорядження коштує сотні євро), теніс, кінний спорт тощо.

Втім, значні затрати для батьків почина­ються тоді, коли робиться вибір на користь спортивної кар'єри.

Якщо ж ви хочете, щоб малюк просто гармонійно фізично розвивався — відведіть його у спортивну секцію, фітнес-клуб, басейн. Проте в обох випад­ках треба все одно вибрати — вид спорту. Однак перед цим вибором слід визначитися з 2 чинниками: вік, з якого починати спор­тивні заняття, стан здоров'я дитини та її бажання займатися.

З якого віку можна займатися спортом?

Головне завдання батьків — не нашко­дити здоров'ю дити­ни у прагненні його покращити, адже над­мірні навантаження негативно вливають на фізичний і психологічний розвиток малюка (синдром хронічної втоми, неврози тощо). Ось що радять фахівці:

  • з 3-х років можна хо­дити на плавання (з батьками, з 7 — без), танці, ди­тячий фітнес, ушу;
  • 4-5 років — теніс, єди­ноборства, хокей, фігурне катання, лижі;
  • з 6 років — акробатика, футбол, художня гімнастика;
  • з 7 років — велоспорт, аеробіка, синхронне плавання;
  • з 8 років — волейбол, баскетбол, гольф;
  • з 9 років — біатлон, сноуборд, регбі;
  • з 10 років — легка атлетика, фехтування, кінний спорт
  • з 12-13 років — бокс.

Для дітей з ослабленим здоров'ям підій­де плавання з полегшеним режимом трену­вань, проте якщо вона має захворювання дихальних шляхів (синусит, тонзиліт, гайморит), слід порадитися з лікарем, і взагалі якщо має будь-які проблеми зі здоров'ям — обов'язково порадьтеся з лі­карем щодо того, які навантаження їй не зашкодять. Танці — єдиний вид занять, де нема явних протипоказань.

Спорт взагалі протипоказаний, якщо ди­тина має проблеми з серцем, порушення судинної системи (тиск), хронічні захво­рювання органів дихання і травлення. Таким дітям слід ходити на лікувальну фізкультуру.

А крім того, є ж іще шахи, які розвивають увагу, логічне мислення, дисципліну.

Детальніше: Чи потрібен дитині спорт?

0341403
Сьогодні
Вчора
За тиждень
Попередній тиждень
За місяць
Попередній місяць
Загальна
191
316
1772
337569
3834
7333
341403

Ваш IP: 3.226.243.226
Дата: 2019-12-14 16:04:24
Счетчик joomla
МОН України
Управління освіти
Інфо-центр
Освіта Рівненщини
Сайт педагогів-виховників
МОН України
Реєстрація в ДНЗ
Національна дитяча гаряча лінія