Поради батькам "Якщо дитина народилася особливою"

Поради батькам

"Якщо дитина народилася особливою"

Щодня у світі народжуються немовлята, яких називають дітьми з особливими освітніми потребами. Перед батьками таких дітей постануть запитання, на які важко відповісти. Чому це сталося з моєю дитиною? Чи можна врятувати її, виправити відхилення? Якою вона виросте, як складеться її доля? Як жити далі? Дізнайтеся, як спілкуватися з такою дитиною та чого її навчати.

  • Реально оцініть ситуацію і не впадайте у відчай. Стрес через інвалідність переживають батьки, а не малюки. Якщо дитину люблять усі, хто її оточує, піклуються про неї, вона не усвідомлює, що чимось відрізняється від більшості.
  • Пам’ятайте: ви не самі. Сучасність пропонує багатий досвід лікування, догляду та виховання дітей з особливими освітніми потребами.
  • Уважно спостерігайте за психофізичним розвитком дитини. Відстежуйте своєчасність ознак основних етапів розвитку — коли почала фіксувати погляд, стежити за рухом іграшки, брати її в руку, координувати рухи рук і напрям погляду, коли з’явилися агукання і лепет, перші слова, коли почала сидіти, вставати тощо.
  • Стежте за емоційним розвитком дитини. Насторожіться, якщо у дитини відсутній комплекс пожвавлення, — вона не усміхається, не проявляє інтерес до обличчя людини, не впізнає близьких, не відгукується на вплив ззовні адекватно; якщо дитина пасивна у контактах із довкіллям, або, навпаки, надмірно збудлива.
  • Спілкуйтеся з дитиною так, аби вона постійно відчувала, що це приносить вам радість. Робіть увагу на її зусиллях, а не на результатах. Будьте терплячими й не квапте дитину, тоді вона поступово всього навчиться.
  • Учіть дитину описувати себе, сім’ю та довкілля: обговорюйте фотографії, малюнки із сімейними сценами. Запропонуйте виготовити власний альбом.
  • Учіть дитину співчувати й допомагати іншим. Використовуйте книжки, малюнки із зображенням людей, обговорюйте, як святкують урочисті події тощо.
  • Не опікайте дитину надмірно. Не намагайтеся зробити за неї все. Бо дитина відчуватиме себе безпорадною, коли вас не буде поруч, і ще більше відставатиме в розвитку.
  • Сприяйте розвитку впевненості в собі. Давайте дитині нагоду практично застосувати набуті вміння, наприкінці дня пропонуйте розповісти, що з нею сталося сьогодні позитивного.


 

 

 

 

 

Чи потрібен дитині спорт?

Чи потрібен дитині спорт?

Усі батьки мріють, щоб їхня дитина ста­ла сильною, упевненою в своїх силах лю­диною, стійкою до невдач, самостійною, незалежною, наполегливою у досягненні цілей, здоровою фізично і психічно.

За статистикою, чим активніше дитина займається фізичними вправами у 5-8 ро­ків, тим менше ризик хвороб серця у май­бутньому, проблем з хребтом, зайвою вагою, порушенням кровообігу (вегето-судинна дистонія). Є й психологічні плюси: спорт навчає перемагати і програвати, планувати час, дотримуватися дисципліни.

І тут постає нова проблема — проблема вибору.

Спорт чи фізкультура?

Насамперед батьки мають визначитись:

чи хочуть вони зробити з дитини спортсмена, чи просто здорову, фізично розвинену люди­ну. Це і є різниця між професійним спортом і фізкультурою, тобто спортом заради здо­ров'я. Як кажуть у народі, «фізкультура лікує, а спорт руйнує». Спортом займаються заради результату, а фізкультурою — щоб бути здоровим.

Не варто ідеалізувати заняття спортом. Попри плюси, там не бракує й мінусів. Насамперед це травми, без яких не обходить­ся жодна спортивна кар'єра, і надмірні на­вантаження, що спри­чиняють проблеми зі здоров'ям у майбут­ньому. Спортивні єди­ноборства (бокс, кара­те тощо) — це удари по голові, струси мозку; боротьба (дзюдо, віль­на боротьба) — виви­хи суглобів; футбол — травми ніг, важка атлетика — надмірне навантаження хребта і суглобів, слабке серце; легка атлетика — навантаження на суглоби ніг; художня гімнастика і хокей — лідери з травматизму. Проте ці проблеми виникають тоді, коли спорт заради здоров'я перетворюється у спорт заради результату. Тож батьки мають контролювати ситуацію і зробити вибір.

Натомість плавання, східна гімнастика (ушу, цигун) і танці — ідеальні види спор­ту для гармонійного розвитку всього орга­нізму.

Нині в заняттях спортом є ще один бік — фінансовий. В економ-клас входить футбол, плавання, волейбол, баскетбол. У бізнес-клас — танці (костюми і взуття для виступів), лижі й хокей (спорядження коштує сотні євро), теніс, кінний спорт тощо.

Втім, значні затрати для батьків почина­ються тоді, коли робиться вибір на користь спортивної кар'єри.

Якщо ж ви хочете, щоб малюк просто гармонійно фізично розвивався — відведіть його у спортивну секцію, фітнес-клуб, басейн. Проте в обох випад­ках треба все одно вибрати — вид спорту. Однак перед цим вибором слід визначитися з 2 чинниками: вік, з якого починати спор­тивні заняття, стан здоров'я дитини та її бажання займатися.

З якого віку можна займатися спортом?

Головне завдання батьків — не нашко­дити здоров'ю дити­ни у прагненні його покращити, адже над­мірні навантаження негативно вливають на фізичний і психологічний розвиток малюка (синдром хронічної втоми, неврози тощо). Ось що радять фахівці:

  • з 3-х років можна хо­дити на плавання (з батьками, з 7 — без), танці, ди­тячий фітнес, ушу;
  • 4-5 років — теніс, єди­ноборства, хокей, фігурне катання, лижі;
  • з 6 років — акробатика, футбол, художня гімнастика;
  • з 7 років — велоспорт, аеробіка, синхронне плавання;
  • з 8 років — волейбол, баскетбол, гольф;
  • з 9 років — біатлон, сноуборд, регбі;
  • з 10 років — легка атлетика, фехтування, кінний спорт
  • з 12-13 років — бокс.

Для дітей з ослабленим здоров'ям підій­де плавання з полегшеним режимом трену­вань, проте якщо вона має захворювання дихальних шляхів (синусит, тонзиліт, гайморит), слід порадитися з лікарем, і взагалі якщо має будь-які проблеми зі здоров'ям — обов'язково порадьтеся з лі­карем щодо того, які навантаження їй не зашкодять. Танці — єдиний вид занять, де нема явних протипоказань.

Спорт взагалі протипоказаний, якщо ди­тина має проблеми з серцем, порушення судинної системи (тиск), хронічні захво­рювання органів дихання і травлення. Таким дітям слід ходити на лікувальну фізкультуру.

А крім того, є ж іще шахи, які розвивають увагу, логічне мислення, дисципліну.

Детальніше: Чи потрібен дитині спорт?

Мороз - персонаж дитячої святочної літератури

Пропонуємо коментар відомої дитячої письменниці та дослідниці дитячої літератури Зоряни Живки (Зої Жук) про Мороза як персонажа у дитячій святочній літературі
Зоя Жук (Зоряна Живка)
Не знаю, чи ви звертали увагу, але мені це впало в око ще в школі, потім уже переглядаючи десятками зимові тексти, "додумала цю думку".
У нашому фольклорі, а відповідно й творах багатьох українських письменників дорадянського періоду, Мороз - не дід. Мороз - це 1) Мороз-Морозенко - козак, молодий чоловік, не парубок, а просто молодий чоловік; 2) чоловік середнього віку, дядько Мороз.
Цей образ є і в колядках-щедрівках, різдвяних народних казках, у класиків (згадаймо хрестоматійне оповідання "Морозенко" Панаса Мирного). Чи взяти казку "Морозова кара" Олени Пчілки - там два морози, Старий і Молодий, старший і досвідченіший є вчителем, але і його дідом не назвеш, а молодий - юнаком-учнем. А "Дюдя" Василя Короліва-Старого: головний у зимовій ієрархії персонаж - зимова-холоднеча - жіночий образ (як пані Метелиця у німців), а Морози-Морозенки - її сини. 
***
Ось типова українська зимова казка. Радянська, до речі. Зверніть увагу, що тут "дядько Мороз" - не дід.

Василь Мельник
ДЯДЬКО МОРОЗ
За сивими хмарами, високо в небі, де Місяць-молодик пасе золоторунні отари зірок, живе дядько Мороз. Не хатина у дядька — справжній палац. Двері різьблені, а на вікнах — візерунки, вгорі на гострому шпилі срібний човник горить.
Коли сади та діброви, ліси і гаї своє вбрання поскидали й приготувалися до довгого сну-відпочинку, спустився на землю дядько Мороз.
Була в нього шапка-бирка, мов з молока, довгий білий кожух з туману, на срібно-золотому поясі — чарівне кресало.
Біля лісової заводі присів на старезний пеньок, вуса мов з льону пригладив, кресанув чарівним кресалом об берег — білі холодні іскри посипалися навкруги. Дмухнув легенько на ті іскри — з них ураз блакитне полум'я загорілося. Дмухнув ще раз — через струмок, що з заводі на леваду біг й вигравав мов на цимбалах, місток проліг.
До схід сонця побував дядько Мороз у садах і гаях, в лісах і видолинках, у дібровах та на полях. І всюди роботу собі знаходив. Кожне деревце, кожну гіллячку, кожний кущик та травинку обліпив пухнастим з блискітками інеєм.
— Щоб і зимою земля була прекрасна,— мовив у свої вуса дядько Мороз.
Як ранок зарожевів на сході, почав чарівник свої будівлі прикрашати — малювати дивним пензликом квіти в кучериках.
— Бо що ж то за свято, коли без квітів! А ще — осиплю землю сріблом, щоб рясно ниви хлібами колосилися, щоб сади смачними плодами наливалися, щоб річки ширшали, струмки та потічки блакитнішими були...
Дивуються довкола берізка з калиною, тихенько гойдають вітами. Берізка сережками, наче дзвониками, калина — намистинками рубіну найкоштовнішого.
А сонце з високого неба світлом аж заливалось.
Радіє дядько Мороз. У вуса посміхається — всюди на землі його праця. Все зацвіло білим цвітом. А земля, здалось йому, стала такою зоряною, як і небо за високими хмарами...

0305614
Сьогодні
Вчора
За тиждень
Попередній тиждень
За місяць
Попередній місяць
Загальна
173
308
481
302764
7422
9573
305614

Ваш IP: 34.238.189.171
Дата: 2019-08-26 13:34:42
Счетчик joomla
МОН України
Управління освіти
Інфо-центр
Освіта Рівненщини
Сайт педагогів-виховників
МОН України
Реєстрація в ДНЗ
Національна дитяча гаряча лінія