Чи потрібен дитині спорт?

Чи потрібен дитині спорт?

Усі батьки мріють, щоб їхня дитина ста­ла сильною, упевненою в своїх силах лю­диною, стійкою до невдач, самостійною, незалежною, наполегливою у досягненні цілей, здоровою фізично і психічно.

За статистикою, чим активніше дитина займається фізичними вправами у 5-8 ро­ків, тим менше ризик хвороб серця у май­бутньому, проблем з хребтом, зайвою вагою, порушенням кровообігу (вегето-судинна дистонія). Є й психологічні плюси: спорт навчає перемагати і програвати, планувати час, дотримуватися дисципліни.

І тут постає нова проблема — проблема вибору.

Спорт чи фізкультура?

Насамперед батьки мають визначитись:

чи хочуть вони зробити з дитини спортсмена, чи просто здорову, фізично розвинену люди­ну. Це і є різниця між професійним спортом і фізкультурою, тобто спортом заради здо­ров'я. Як кажуть у народі, «фізкультура лікує, а спорт руйнує». Спортом займаються заради результату, а фізкультурою — щоб бути здоровим.

Не варто ідеалізувати заняття спортом. Попри плюси, там не бракує й мінусів. Насамперед це травми, без яких не обходить­ся жодна спортивна кар'єра, і надмірні на­вантаження, що спри­чиняють проблеми зі здоров'ям у майбут­ньому. Спортивні єди­ноборства (бокс, кара­те тощо) — це удари по голові, струси мозку; боротьба (дзюдо, віль­на боротьба) — виви­хи суглобів; футбол — травми ніг, важка атлетика — надмірне навантаження хребта і суглобів, слабке серце; легка атлетика — навантаження на суглоби ніг; художня гімнастика і хокей — лідери з травматизму. Проте ці проблеми виникають тоді, коли спорт заради здоров'я перетворюється у спорт заради результату. Тож батьки мають контролювати ситуацію і зробити вибір.

Натомість плавання, східна гімнастика (ушу, цигун) і танці — ідеальні види спор­ту для гармонійного розвитку всього орга­нізму.

Нині в заняттях спортом є ще один бік — фінансовий. В економ-клас входить футбол, плавання, волейбол, баскетбол. У бізнес-клас — танці (костюми і взуття для виступів), лижі й хокей (спорядження коштує сотні євро), теніс, кінний спорт тощо.

Втім, значні затрати для батьків почина­ються тоді, коли робиться вибір на користь спортивної кар'єри.

Якщо ж ви хочете, щоб малюк просто гармонійно фізично розвивався — відведіть його у спортивну секцію, фітнес-клуб, басейн. Проте в обох випад­ках треба все одно вибрати — вид спорту. Однак перед цим вибором слід визначитися з 2 чинниками: вік, з якого починати спор­тивні заняття, стан здоров'я дитини та її бажання займатися.

З якого віку можна займатися спортом?

Головне завдання батьків — не нашко­дити здоров'ю дити­ни у прагненні його покращити, адже над­мірні навантаження негативно вливають на фізичний і психологічний розвиток малюка (синдром хронічної втоми, неврози тощо). Ось що радять фахівці:

  • з 3-х років можна хо­дити на плавання (з батьками, з 7 — без), танці, ди­тячий фітнес, ушу;
  • 4-5 років — теніс, єди­ноборства, хокей, фігурне катання, лижі;
  • з 6 років — акробатика, футбол, художня гімнастика;
  • з 7 років — велоспорт, аеробіка, синхронне плавання;
  • з 8 років — волейбол, баскетбол, гольф;
  • з 9 років — біатлон, сноуборд, регбі;
  • з 10 років — легка атлетика, фехтування, кінний спорт
  • з 12-13 років — бокс.

Для дітей з ослабленим здоров'ям підій­де плавання з полегшеним режимом трену­вань, проте якщо вона має захворювання дихальних шляхів (синусит, тонзиліт, гайморит), слід порадитися з лікарем, і взагалі якщо має будь-які проблеми зі здоров'ям — обов'язково порадьтеся з лі­карем щодо того, які навантаження їй не зашкодять. Танці — єдиний вид занять, де нема явних протипоказань.

Спорт взагалі протипоказаний, якщо ди­тина має проблеми з серцем, порушення судинної системи (тиск), хронічні захво­рювання органів дихання і травлення. Таким дітям слід ходити на лікувальну фізкультуру.

А крім того, є ж іще шахи, які розвивають увагу, логічне мислення, дисципліну.

Детальніше: Чи потрібен дитині спорт?

Мороз - персонаж дитячої святочної літератури

Пропонуємо коментар відомої дитячої письменниці та дослідниці дитячої літератури Зоряни Живки (Зої Жук) про Мороза як персонажа у дитячій святочній літературі
Зоя Жук (Зоряна Живка)
Не знаю, чи ви звертали увагу, але мені це впало в око ще в школі, потім уже переглядаючи десятками зимові тексти, "додумала цю думку".
У нашому фольклорі, а відповідно й творах багатьох українських письменників дорадянського періоду, Мороз - не дід. Мороз - це 1) Мороз-Морозенко - козак, молодий чоловік, не парубок, а просто молодий чоловік; 2) чоловік середнього віку, дядько Мороз.
Цей образ є і в колядках-щедрівках, різдвяних народних казках, у класиків (згадаймо хрестоматійне оповідання "Морозенко" Панаса Мирного). Чи взяти казку "Морозова кара" Олени Пчілки - там два морози, Старий і Молодий, старший і досвідченіший є вчителем, але і його дідом не назвеш, а молодий - юнаком-учнем. А "Дюдя" Василя Короліва-Старого: головний у зимовій ієрархії персонаж - зимова-холоднеча - жіночий образ (як пані Метелиця у німців), а Морози-Морозенки - її сини. 
***
Ось типова українська зимова казка. Радянська, до речі. Зверніть увагу, що тут "дядько Мороз" - не дід.

Василь Мельник
ДЯДЬКО МОРОЗ
За сивими хмарами, високо в небі, де Місяць-молодик пасе золоторунні отари зірок, живе дядько Мороз. Не хатина у дядька — справжній палац. Двері різьблені, а на вікнах — візерунки, вгорі на гострому шпилі срібний човник горить.
Коли сади та діброви, ліси і гаї своє вбрання поскидали й приготувалися до довгого сну-відпочинку, спустився на землю дядько Мороз.
Була в нього шапка-бирка, мов з молока, довгий білий кожух з туману, на срібно-золотому поясі — чарівне кресало.
Біля лісової заводі присів на старезний пеньок, вуса мов з льону пригладив, кресанув чарівним кресалом об берег — білі холодні іскри посипалися навкруги. Дмухнув легенько на ті іскри — з них ураз блакитне полум'я загорілося. Дмухнув ще раз — через струмок, що з заводі на леваду біг й вигравав мов на цимбалах, місток проліг.
До схід сонця побував дядько Мороз у садах і гаях, в лісах і видолинках, у дібровах та на полях. І всюди роботу собі знаходив. Кожне деревце, кожну гіллячку, кожний кущик та травинку обліпив пухнастим з блискітками інеєм.
— Щоб і зимою земля була прекрасна,— мовив у свої вуса дядько Мороз.
Як ранок зарожевів на сході, почав чарівник свої будівлі прикрашати — малювати дивним пензликом квіти в кучериках.
— Бо що ж то за свято, коли без квітів! А ще — осиплю землю сріблом, щоб рясно ниви хлібами колосилися, щоб сади смачними плодами наливалися, щоб річки ширшали, струмки та потічки блакитнішими були...
Дивуються довкола берізка з калиною, тихенько гойдають вітами. Берізка сережками, наче дзвониками, калина — намистинками рубіну найкоштовнішого.
А сонце з високого неба світлом аж заливалось.
Радіє дядько Мороз. У вуса посміхається — всюди на землі його праця. Все зацвіло білим цвітом. А земля, здалось йому, стала такою зоряною, як і небо за високими хмарами...

ПОРАДИ БАТЬКАМ: ЯК ПРАВИЛЬНО ВИБРАТИ ТА РОЗПОВІСТИ ДИТИНІ КАЗКУ?

Усі батьки рано чи пізно чули від своїх любих діток заповітне прохання: «Розкажи мені казку!..» Добре, якщо ви маєте ораторський хист і знаєте добру сотню казок.  А якщо ні? Тоді зазвичай ви берете книгу і починаєте читати… А чи замислювались ви над тим, як обираєте книжки для читання і чи однаково сприймає дитина прочитану казку і ту, яку їй розповіли?

Отже, почнімо з добору літературного матеріалу. Купуючи для дитини книжку, варто мати на увазі  кілька загальних правил:

 1.Книга – це привід для спілкування, а не можливість його уникнути. Через казкові події та персонажів ви зможете краще пізнати свою дитину і зорієнтуватиїї в питаннях морального вибору. Тут головне – відчути, підтримати й заохотити.

2.Підбір казки – питання індивідуальне, і залежить від вподобань та вразливості вашої дитини. Те, що розважить одну дитину, іншій може завдати психічної травми та призвести до снів-жахів (на цьому питанні докладніше зупиняється казкотерапія). Чого лише вартують деякі народні казки з сюжетами про поїдання дітей або сучасні історії про монстрів… Тож прислухайтеся до своєї інтуїції і дійте за принципом «Не нашкодь».

3. Не всі казки – дитячі. На жаль, не всі батьки це знають, проте більшість народних казок створювалися не для дітей, а для дорослих, які збиралися біля вогнищ і переповідали захопливі історії. З часом від цих історій все зайве відсікалося й наразі лишилися зашифровані символічні послання, які бережуть в собі глибоку народну мудрість. Однак адресат цих глибоких історій – таки доросла людина. Це стосується не лише народних казок,а й авторських, а також багатьох мультфільмів.

4. Перш ніж читати казку дитині, постарайтесь хоча би попередньо проглянути її текст. Таким чином ви, по-перше, вбережете дитину від небезпечного чи неякісного продукту, а по-друге, зможете наперед продумати можливі запитання та завдання до казки.

5. Шукайте якісні книжки: з грамотним художнім текстом, орієнтованими на дитяче сприйняття ілюстраціями та якісною, не шкідливою поліграфією. Якщо книжка рясніє помилками, «прикрашена» недоладними та шаблонними комп’ютерними ілюстраціями, та й на додачу тхне фарбою – закривайте цю книжку і йдіть шукати далі. Інакше можете нашкодити здоров’ю дитини та зіпсувати її художній смак.

6. Зважайте на вікову категорію, на яку орієнтована книжка. Однак підходити до цього питання слід творчо: якщо ваша дитина вже доросла до тих речей, про які йдеться в книжці, сміливо їй читайте. А краще – переказуйте зрозумілими словами, відповідаючи на питання дитини. Не бійтеся складних казок, адже хороша казка – як листковий пиріг: у кожному віці дитина відкриватиме щоразу щось нове. 

Отже, книжку ви вибрали. І що робити далі: читати чи переказувати? Нумо, поміркуймо!

Читання казок батьками допоможе дитині полюбити книгу 

Читання допомагає ознайомити дитину зі світом художньої літератури, виховати в ній повагу до книги. Така дитина вже навряд чи буде рвати книжки і ставитись до них, як до першого ліпшого матеріалу для художньої творчості. Вихована у такій повазі дитина швидше навчиться читати сама. До того ж, батькам не потрібно буде докладати додаткових зусиль, силуючи дитину до навчання. 

Читання за силою свого впливу навряд чи можна порівняти з розказуванням 

А якщо казку прочитати, використовуючи драматичні прийоми і примовляння, вплив на дитину буде більш вагомим. Проте читання за силою впливу на психіку дитини навряд чи можна порівняти з розказуванням. Читаючи, батькам важко повноцінно спостерігати за емоційною реакцією дитини, а також підтримувати емоційно значущий зоровий контакт. Коли ви розповідаєте дитині казку, то можете бачити кожен порух її душі, дитина проявляє свої страхи і захоплення. Таким чином ви можете коригувати сюжет казки, а у подальшому – підбирати казки для своєї дитини з урахуванням її особливостей та індивідуальних уподобань.

Розказування допоможе підтримати емоційно значущий контакт з дитиною

Для того, щоб успішно розвивати свою дитину за допомогою казки, та  ще й отримувати від цього задоволення, вам варто лише дотримуватись певних «правил гри», і  успіх вам буде гарантовано!

Отже:

• ви маєте позбутися комплексів що до свого ораторського хисту; розповідайте казку впевнено і з відповідними емоціями. Зазвичай діти не дуже суворі до своїх батьків, а настрій неодмінно покращиться в усієї родини!

• використовуйте незвичні інтонації, адже дитина може просто заснути від монотонної розповіді;

• якщо не знаєте, як почати, згадайте традиційні зачини на кшталт «Жили собі…», «У далекому царстві…» тощо;

• створіть чарівну атмосферу: виберіть якийсь казковий атрибут (капелюх, плащ, чарівний перстень, корону чи просто перо – залежно від ваших уяви та можливостей), запаліть незвичне освітлення («магічну» лампу чи свічку), налаштуйте дитину на казковий світ, у який вона порине через кілька хвилин;

• для того, щоб дитина як найкраще налаштувалась на вашу розповідь, придумайте ритуал «входження до казки»; можете, наприклад, намалювати (надрукувати) і дати своєму малюку «Казковий пропуск» за певну «магічну» дію: закликання феї казки або цікаву розповідь, віршик; 

Створіть казкову атмосферу у вашому домі! 

• також можете пошити чи придбати ляльки для домашнього театру: і вам легше буде розповідати, і малюкові – цікавіше; для цієї ж мети можете використовувати  ляльки своєї дитини, спитавши перед тим в неї дозволу;

• створіть казковий куточок у вашому домі: за допомогою ширми, дзеркал, магічних предметів; так дитина легко і природньо порине у світ казки;

не намагайтеся дотримуватись одразу всіх правил -  будьте терплячими до себе 

• спробуйте спланувати певний ритм таких «казкових вечорів»  це буде чудовою нагодою поспілкуватись із власною дитиною, відчути її емоційний стан, її потреби, а також побути самому трохи дитиною; до того ж, діти люблять ритуали: це додає їм відчуття впорядкованості й загадковості водночас;

• і найголовніше – знайдіть для цього час! Нікуди не поспішаючи, спокійно і розмірено пориньте у світ казки – такий важливий для вашого малюка.

Тепер ви знаєте правила гри – закони, слідування яким неодмінно забезпечить успіх у справі всебічного виховання вашої дитини. Тож не гайте часу! Не намагайтесь дотримуватись одразу всіх правил, будьте терплячими до себе, і вам неодмінно все вдасться.

 

Матеріал взято: http://chudogray.net/node/15 

0204471
Сьогодні
Вчора
За тиждень
Попередній тиждень
За місяць
Попередній місяць
Загальна
55
199
604
202342
5173
7761
204471

Ваш IP: 54.80.115.140
Дата: 2018-04-25 01:36:56
Счетчик joomla
МОН України
Управління освіти
Інфо-центр
Освіта Рівненщини
Сайт педагогів-виховників
МОН України
Реєстрація в ДНЗ
Національна дитяча гаряча лінія