Чи потрібен дитині спорт?

Чи потрібен дитині спорт?

Усі батьки мріють, щоб їхня дитина ста­ла сильною, упевненою в своїх силах лю­диною, стійкою до невдач, самостійною, незалежною, наполегливою у досягненні цілей, здоровою фізично і психічно.

За статистикою, чим активніше дитина займається фізичними вправами у 5-8 ро­ків, тим менше ризик хвороб серця у май­бутньому, проблем з хребтом, зайвою вагою, порушенням кровообігу (вегето-судинна дистонія). Є й психологічні плюси: спорт навчає перемагати і програвати, планувати час, дотримуватися дисципліни.

І тут постає нова проблема — проблема вибору.

Спорт чи фізкультура?

Насамперед батьки мають визначитись:

чи хочуть вони зробити з дитини спортсмена, чи просто здорову, фізично розвинену люди­ну. Це і є різниця між професійним спортом і фізкультурою, тобто спортом заради здо­ров'я. Як кажуть у народі, «фізкультура лікує, а спорт руйнує». Спортом займаються заради результату, а фізкультурою — щоб бути здоровим.

Не варто ідеалізувати заняття спортом. Попри плюси, там не бракує й мінусів. Насамперед це травми, без яких не обходить­ся жодна спортивна кар'єра, і надмірні на­вантаження, що спри­чиняють проблеми зі здоров'ям у майбут­ньому. Спортивні єди­ноборства (бокс, кара­те тощо) — це удари по голові, струси мозку; боротьба (дзюдо, віль­на боротьба) — виви­хи суглобів; футбол — травми ніг, важка атлетика — надмірне навантаження хребта і суглобів, слабке серце; легка атлетика — навантаження на суглоби ніг; художня гімнастика і хокей — лідери з травматизму. Проте ці проблеми виникають тоді, коли спорт заради здоров'я перетворюється у спорт заради результату. Тож батьки мають контролювати ситуацію і зробити вибір.

Натомість плавання, східна гімнастика (ушу, цигун) і танці — ідеальні види спор­ту для гармонійного розвитку всього орга­нізму.

Нині в заняттях спортом є ще один бік — фінансовий. В економ-клас входить футбол, плавання, волейбол, баскетбол. У бізнес-клас — танці (костюми і взуття для виступів), лижі й хокей (спорядження коштує сотні євро), теніс, кінний спорт тощо.

Втім, значні затрати для батьків почина­ються тоді, коли робиться вибір на користь спортивної кар'єри.

Якщо ж ви хочете, щоб малюк просто гармонійно фізично розвивався — відведіть його у спортивну секцію, фітнес-клуб, басейн. Проте в обох випад­ках треба все одно вибрати — вид спорту. Однак перед цим вибором слід визначитися з 2 чинниками: вік, з якого починати спор­тивні заняття, стан здоров'я дитини та її бажання займатися.

З якого віку можна займатися спортом?

Головне завдання батьків — не нашко­дити здоров'ю дити­ни у прагненні його покращити, адже над­мірні навантаження негативно вливають на фізичний і психологічний розвиток малюка (синдром хронічної втоми, неврози тощо). Ось що радять фахівці:

  • з 3-х років можна хо­дити на плавання (з батьками, з 7 — без), танці, ди­тячий фітнес, ушу;
  • 4-5 років — теніс, єди­ноборства, хокей, фігурне катання, лижі;
  • з 6 років — акробатика, футбол, художня гімнастика;
  • з 7 років — велоспорт, аеробіка, синхронне плавання;
  • з 8 років — волейбол, баскетбол, гольф;
  • з 9 років — біатлон, сноуборд, регбі;
  • з 10 років — легка атлетика, фехтування, кінний спорт
  • з 12-13 років — бокс.

Для дітей з ослабленим здоров'ям підій­де плавання з полегшеним режимом трену­вань, проте якщо вона має захворювання дихальних шляхів (синусит, тонзиліт, гайморит), слід порадитися з лікарем, і взагалі якщо має будь-які проблеми зі здоров'ям — обов'язково порадьтеся з лі­карем щодо того, які навантаження їй не зашкодять. Танці — єдиний вид занять, де нема явних протипоказань.

Спорт взагалі протипоказаний, якщо ди­тина має проблеми з серцем, порушення судинної системи (тиск), хронічні захво­рювання органів дихання і травлення. Таким дітям слід ходити на лікувальну фізкультуру.

А крім того, є ж іще шахи, які розвивають увагу, логічне мислення, дисципліну.

Детальніше: Чи потрібен дитині спорт?

Мороз - персонаж дитячої святочної літератури

Пропонуємо коментар відомої дитячої письменниці та дослідниці дитячої літератури Зоряни Живки (Зої Жук) про Мороза як персонажа у дитячій святочній літературі
Зоя Жук (Зоряна Живка)
Не знаю, чи ви звертали увагу, але мені це впало в око ще в школі, потім уже переглядаючи десятками зимові тексти, "додумала цю думку".
У нашому фольклорі, а відповідно й творах багатьох українських письменників дорадянського періоду, Мороз - не дід. Мороз - це 1) Мороз-Морозенко - козак, молодий чоловік, не парубок, а просто молодий чоловік; 2) чоловік середнього віку, дядько Мороз.
Цей образ є і в колядках-щедрівках, різдвяних народних казках, у класиків (згадаймо хрестоматійне оповідання "Морозенко" Панаса Мирного). Чи взяти казку "Морозова кара" Олени Пчілки - там два морози, Старий і Молодий, старший і досвідченіший є вчителем, але і його дідом не назвеш, а молодий - юнаком-учнем. А "Дюдя" Василя Короліва-Старого: головний у зимовій ієрархії персонаж - зимова-холоднеча - жіночий образ (як пані Метелиця у німців), а Морози-Морозенки - її сини. 
***
Ось типова українська зимова казка. Радянська, до речі. Зверніть увагу, що тут "дядько Мороз" - не дід.

Василь Мельник
ДЯДЬКО МОРОЗ
За сивими хмарами, високо в небі, де Місяць-молодик пасе золоторунні отари зірок, живе дядько Мороз. Не хатина у дядька — справжній палац. Двері різьблені, а на вікнах — візерунки, вгорі на гострому шпилі срібний човник горить.
Коли сади та діброви, ліси і гаї своє вбрання поскидали й приготувалися до довгого сну-відпочинку, спустився на землю дядько Мороз.
Була в нього шапка-бирка, мов з молока, довгий білий кожух з туману, на срібно-золотому поясі — чарівне кресало.
Біля лісової заводі присів на старезний пеньок, вуса мов з льону пригладив, кресанув чарівним кресалом об берег — білі холодні іскри посипалися навкруги. Дмухнув легенько на ті іскри — з них ураз блакитне полум'я загорілося. Дмухнув ще раз — через струмок, що з заводі на леваду біг й вигравав мов на цимбалах, місток проліг.
До схід сонця побував дядько Мороз у садах і гаях, в лісах і видолинках, у дібровах та на полях. І всюди роботу собі знаходив. Кожне деревце, кожну гіллячку, кожний кущик та травинку обліпив пухнастим з блискітками інеєм.
— Щоб і зимою земля була прекрасна,— мовив у свої вуса дядько Мороз.
Як ранок зарожевів на сході, почав чарівник свої будівлі прикрашати — малювати дивним пензликом квіти в кучериках.
— Бо що ж то за свято, коли без квітів! А ще — осиплю землю сріблом, щоб рясно ниви хлібами колосилися, щоб сади смачними плодами наливалися, щоб річки ширшали, струмки та потічки блакитнішими були...
Дивуються довкола берізка з калиною, тихенько гойдають вітами. Берізка сережками, наче дзвониками, калина — намистинками рубіну найкоштовнішого.
А сонце з високого неба світлом аж заливалось.
Радіє дядько Мороз. У вуса посміхається — всюди на землі його праця. Все зацвіло білим цвітом. А земля, здалось йому, стала такою зоряною, як і небо за високими хмарами...

ПОРАДИ БАТЬКАМ: ЯК ПРАВИЛЬНО ВИБРАТИ ТА РОЗПОВІСТИ ДИТИНІ КАЗКУ?

Усі батьки рано чи пізно чули від своїх любих діток заповітне прохання: «Розкажи мені казку!..» Добре, якщо ви маєте ораторський хист і знаєте добру сотню казок.  А якщо ні? Тоді зазвичай ви берете книгу і починаєте читати… А чи замислювались ви над тим, як обираєте книжки для читання і чи однаково сприймає дитина прочитану казку і ту, яку їй розповіли?

Отже, почнімо з добору літературного матеріалу. Купуючи для дитини книжку, варто мати на увазі  кілька загальних правил:

 1.Книга – це привід для спілкування, а не можливість його уникнути. Через казкові події та персонажів ви зможете краще пізнати свою дитину і зорієнтуватиїї в питаннях морального вибору. Тут головне – відчути, підтримати й заохотити.

2.Підбір казки – питання індивідуальне, і залежить від вподобань та вразливості вашої дитини. Те, що розважить одну дитину, іншій може завдати психічної травми та призвести до снів-жахів (на цьому питанні докладніше зупиняється казкотерапія). Чого лише вартують деякі народні казки з сюжетами про поїдання дітей або сучасні історії про монстрів… Тож прислухайтеся до своєї інтуїції і дійте за принципом «Не нашкодь».

3. Не всі казки – дитячі. На жаль, не всі батьки це знають, проте більшість народних казок створювалися не для дітей, а для дорослих, які збиралися біля вогнищ і переповідали захопливі історії. З часом від цих історій все зайве відсікалося й наразі лишилися зашифровані символічні послання, які бережуть в собі глибоку народну мудрість. Однак адресат цих глибоких історій – таки доросла людина. Це стосується не лише народних казок,а й авторських, а також багатьох мультфільмів.

4. Перш ніж читати казку дитині, постарайтесь хоча би попередньо проглянути її текст. Таким чином ви, по-перше, вбережете дитину від небезпечного чи неякісного продукту, а по-друге, зможете наперед продумати можливі запитання та завдання до казки.

5. Шукайте якісні книжки: з грамотним художнім текстом, орієнтованими на дитяче сприйняття ілюстраціями та якісною, не шкідливою поліграфією. Якщо книжка рясніє помилками, «прикрашена» недоладними та шаблонними комп’ютерними ілюстраціями, та й на додачу тхне фарбою – закривайте цю книжку і йдіть шукати далі. Інакше можете нашкодити здоров’ю дитини та зіпсувати її художній смак.

6. Зважайте на вікову категорію, на яку орієнтована книжка. Однак підходити до цього питання слід творчо: якщо ваша дитина вже доросла до тих речей, про які йдеться в книжці, сміливо їй читайте. А краще – переказуйте зрозумілими словами, відповідаючи на питання дитини. Не бійтеся складних казок, адже хороша казка – як листковий пиріг: у кожному віці дитина відкриватиме щоразу щось нове. 

Отже, книжку ви вибрали. І що робити далі: читати чи переказувати? Нумо, поміркуймо!

Читання казок батьками допоможе дитині полюбити книгу 

Читання допомагає ознайомити дитину зі світом художньої літератури, виховати в ній повагу до книги. Така дитина вже навряд чи буде рвати книжки і ставитись до них, як до першого ліпшого матеріалу для художньої творчості. Вихована у такій повазі дитина швидше навчиться читати сама. До того ж, батькам не потрібно буде докладати додаткових зусиль, силуючи дитину до навчання. 

Читання за силою свого впливу навряд чи можна порівняти з розказуванням 

А якщо казку прочитати, використовуючи драматичні прийоми і примовляння, вплив на дитину буде більш вагомим. Проте читання за силою впливу на психіку дитини навряд чи можна порівняти з розказуванням. Читаючи, батькам важко повноцінно спостерігати за емоційною реакцією дитини, а також підтримувати емоційно значущий зоровий контакт. Коли ви розповідаєте дитині казку, то можете бачити кожен порух її душі, дитина проявляє свої страхи і захоплення. Таким чином ви можете коригувати сюжет казки, а у подальшому – підбирати казки для своєї дитини з урахуванням її особливостей та індивідуальних уподобань.

Розказування допоможе підтримати емоційно значущий контакт з дитиною

Для того, щоб успішно розвивати свою дитину за допомогою казки, та  ще й отримувати від цього задоволення, вам варто лише дотримуватись певних «правил гри», і  успіх вам буде гарантовано!

Отже:

• ви маєте позбутися комплексів що до свого ораторського хисту; розповідайте казку впевнено і з відповідними емоціями. Зазвичай діти не дуже суворі до своїх батьків, а настрій неодмінно покращиться в усієї родини!

• використовуйте незвичні інтонації, адже дитина може просто заснути від монотонної розповіді;

• якщо не знаєте, як почати, згадайте традиційні зачини на кшталт «Жили собі…», «У далекому царстві…» тощо;

• створіть чарівну атмосферу: виберіть якийсь казковий атрибут (капелюх, плащ, чарівний перстень, корону чи просто перо – залежно від ваших уяви та можливостей), запаліть незвичне освітлення («магічну» лампу чи свічку), налаштуйте дитину на казковий світ, у який вона порине через кілька хвилин;

• для того, щоб дитина як найкраще налаштувалась на вашу розповідь, придумайте ритуал «входження до казки»; можете, наприклад, намалювати (надрукувати) і дати своєму малюку «Казковий пропуск» за певну «магічну» дію: закликання феї казки або цікаву розповідь, віршик; 

Створіть казкову атмосферу у вашому домі! 

• також можете пошити чи придбати ляльки для домашнього театру: і вам легше буде розповідати, і малюкові – цікавіше; для цієї ж мети можете використовувати  ляльки своєї дитини, спитавши перед тим в неї дозволу;

• створіть казковий куточок у вашому домі: за допомогою ширми, дзеркал, магічних предметів; так дитина легко і природньо порине у світ казки;

не намагайтеся дотримуватись одразу всіх правил -  будьте терплячими до себе 

• спробуйте спланувати певний ритм таких «казкових вечорів»  це буде чудовою нагодою поспілкуватись із власною дитиною, відчути її емоційний стан, її потреби, а також побути самому трохи дитиною; до того ж, діти люблять ритуали: це додає їм відчуття впорядкованості й загадковості водночас;

• і найголовніше – знайдіть для цього час! Нікуди не поспішаючи, спокійно і розмірено пориньте у світ казки – такий важливий для вашого малюка.

Тепер ви знаєте правила гри – закони, слідування яким неодмінно забезпечить успіх у справі всебічного виховання вашої дитини. Тож не гайте часу! Не намагайтесь дотримуватись одразу всіх правил, будьте терплячими до себе, і вам неодмінно все вдасться.

 

Матеріал взято: http://chudogray.net/node/15 

Пам'ятка дорослим

Діти та суспільні колізії

Ця  пам’ятка допоможе дорослим вберегти психіку дитини від надмірних перевантажень і сформувати імунітет до негативних впливів у періоди загострень соціальних конфліктів.

Радимо дотримуватися її і в повсякденні.

Педагоги і батьки мають бути носіями життєвого оптимізму, гарантами безпеки і благополуччя дитини. Формувати позитивне світосприйняття, необхідне для її позитивного розвитку.

     Попри будь – які колізії дорослого життя треба створювати в родині та школі спокійну, «світлу» атмосферу, сповнену позитивних життєствердних настроїв.

     Поводьтеся розважливо, помірковано, гасячи власні пристрасті. Не ведіть дискусій, зокрема й політичних, у присутності дітей. Не нав’язуйте їм своїх переконань і не критикуйте погляди їхніх батьків.

     Ні в якому разі не можна залучати дітей до небезпечних масових акцій.

    Тривожну для дітей інформацію слід дозувати, пом'якшувати, заспокоюючи і підбадьорюючи їх, запевняючи, що з будь – якої ситуації є вихід.

     Про події, що схвилювали дитину, говоріть миролюбно і мудро, аналізуйте і пояснюйте їх об’єктивно, засуджуючи прояви агресії та вандалізму як такі, незалежно від ваших політичних симпатій.

     Про події, що схвилювали дитину, говоріть миролюбно і мудро, аналізуйте і пояснюйте їх об’єктивно, засуджуючи прояви агресії та вандалізму як такі, незалежно від ваших політичних симпатій.

    Обговорюючи ситуацію, переключайте увагу дітей з негативних фактів на позитивні. Прикладом може бути величезна людська самовідданість, взаємодопомога і громадська активність, проявлені в останніх подіях.

    Малюйте дитині світ не чорно–білим (поганий - добрий), а різнобарвним, розкриваючи філософію життя. Вчіть розглядати кожне явище в природі та суспільстві з різних боків та точок зору.

    Не забороняйте дітям відтворювати враження в іграх, що допомагають зняти стрес, а спрямуйте ці ігри у мирне русло.

    Щоб послабити психічне напруження дітей у складні періоди якнайчастіше залучайте їх до цікавих спільних справ, гуртків.

    Виховуйте повагу, толерантність і терплячість до інших, незалежно від симпатій. Учіть засуджувати не людину, а недобрий вчинок, роблячи це без агресії.

    Гуртуйте колектив, формуйте дружні взаємини, запобігайте конфліктам.

Мудрості вам, любові, злагоди!

0187827
Сьогодні
Вчора
За тиждень
Попередній тиждень
За місяць
Попередній місяць
Загальна
120
216
1214
185522
2812
4514
187827

Ваш IP: 54.167.40.159
Дата: 2018-02-17 21:05:05
Счетчик joomla
МОН України
Управління освіти
Інфо-центр
Освіта Рівненщини
Сайт педагогів-виховників
МОН України
Реєстрація в ДНЗ